Навіщо Христу був потрібен Іоанн Предтеча?
“…Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються“
Будівництво доріг справа непроста, особливо там, де рельєф місцевості складний, де пагорби перемежаються з низинами. Загальний сенс такої роботи зрозумілий навіть неспеціалістові: де занадто низько – дорогу треба підняти, де занадто високо – знизити. Коли доводиться їхати такими живописними місцями, не перестаю дивуватися: скільки ж знань і праці приклали тут будівельники-шляховики, щоб зробити трасу хоч би більш-менш рівною, без копіювання цього опукло-увігнутого ландшафту. І всякий раз на думку спадають євангельські слова про Іоанна Хрестителя:
«І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому. Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги – рівними. І побачить всяка плоть спасіння Боже» (Лк. 3:3-6).
Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються. На перший погляд, може здатися незрозумілим – що спільного між цим дорожнє-будівельним принципом і проповіддю покаяння?
Проте саме такий образ чомусь вклав Бог у вуста древнього пророка Ісаї, ще за сім століть до народження Іоанна Хрестителя.
Метою Іоаннової проповіді було приготування Ізраїльського народу до пришестя Месії. Що ж могло перешкодити юдеям гідно зустріти свого Царя? Які долини і гори необхідно було їм прибрати зі шляхів свого спасіння?
Спасінню людини заважають її гріхи. Але гріхи теж бувають різного роду. Одні полягають у прямому порушенні заповідей Божих, очевидному для усіх, не виключаючи самого грішника. П’яниці, розпусники, злодії і лихварі знають, як сильно відхилилося їх життя від задуму Божого про них. І яким би нищівним не був у таких людях розгул пристрастей, у глибині душі багато хто з них обтяжується своїми гріхами, страждає від них і хотів б залишити їх назавжди.
Але буває і тонший варіант гріховного життя, коли зовні благочестива людина настільки упевнена у власній праведності, що не відчуває жодної нужди в покаянні. До Іоанна Хрестителя приходили і ті, і ці.
До перших Іоанн Хреститель був дуже поблажливий і лише пояснював, як їм слід змінити своє життя, щоб воно стало угодним Богові. Других же гнівно викривав, називав зміїними дітьми, погрожував ним Божою карою. Це зовсім не означало, ніби одних він любив, а других ненавидів. Просто від кожної хвороби допомагають свої ліки.
Коли люди бачили глибину свого падіння, Іоанн пояснював, як їм наповнити життя добрими справами. Коли ж люди підносилися своєю уявною праведністю над одноплемінниками (як це робили фарисеї і саддукеї), Іоанн жорсткими викриттями закликав їх спуститися з пагорбів власної гордині.
Так, допомагаючи піднятися одним і не даючи звеличуватися іншим, Іоанн Предтеча готував людські серця до прийняття головного одкровення Божої любові до людей – пришестя Ісуса Христа.
Автор: Олександр Ткаченко