Насіння
Роберт Луїс Стівенсон одного дня сказав: “Суди про минулий день не за зібраним урожаєм, а за насінням, яке ти посіяв”.
Дуже мудра думка, на мій погляд. Таким чином, ти, умовно кажучи, оцінюєш не миттєвий свій прибуток, а те, наскільки ти вклався в перспективу, у майбутнє. Наприклад, якщо сьогодні в мене ростуть четверо дітей, це зовсім не привід зворушливо дивлячись на них захоплюватися власною багатодітністю. Справжній результат мого минулого дня буде зовсім не в самому факті багатодітності. Судити про якість мого батьківства слід за тим, що саме я закладаю в моїх дітей сьогодні, скільки сил витрачаю на спілкування з ними, чому їх учу, від чого застерігаю. Це і є воно – те саме насіння, про яке каже Стівенсон. Моє життя наповнене реальним змістом лише в тому випадку, якщо я сьогодні роблю щось добре заради майбутнього. Навіть якщо сам не сподіваюся побачити результати своєї сьогоднішньої праці. Приблизно ту ж думку, що і в Стівенсона, наш народ висловив у прислів’ї: “Помирати збираєшся, а збіжжя – сій”. Такий підхід не дає заскніти в нинішньому дні, проганяє смуток у тяжкі часи і не дозволяє почити на лаврах у період успіху. Бо посіяне насіння завжди спрямовуватиме сенс твого життя в майбутнє – туди, де все не так, як сьогодні. Адже життя постійно змінюється. І від того, що ти посіяв в юності, залежать твої зрілі роки, а від насіння посіяного в зрілості, залежить твоя старість.
Священне Писання також говорить про цей принцип, але на додаток – ще і описує співвідношення нинішніх вкладень і майбутнього прибутку: “Хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне” (2Кор. 9:6). Втім, у цьому місці йдеться про милостиню. Але хіба любов – не милостиня? Хіба турбота, участь у чужій біді, та і просто – добре слово сказане людині в скрутну хвилину – не милостиня?
Ось це насіння добра, посіяне нами в земному нашому житті, кінець кінцем, і визначать нашу долю в житті вічному. Тому що і сама людина, по суті, покликана Богом пройти по цьому життю шляхом зерна. От як каже про це апостол Павло: “Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні; сіється у безчесті, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне” (1Кор. 15:42-44). І дійсно – що є християнське життя, як не таке сіяння, не використання дня нинішнього для надбання благої вічності? Тільки от насіння для цього треба підбирати дуже ретельно вже сьогодні. Щоб не попався серед них бур’ян, здатний забити собою весь майбутній урожай. “Суди про минулий день за насінням, яке ти посіяв”. Це означає – вже сьогодні мені треба самому судити себе за власними справами. І виявивши бур’яни, викорчовувати їх негайним покаянням. Не чекаючи, доки Господь дасть оцінку цьому моєму урожаю на Своєму Суді.
Автор: Олександр Ткаченко