Про користь добра

Прочитав на одній сторінці в Інтернеті такий от заклик: “Наприкінці життя буде не важливо, скільки машин у тебе в гаражі, і в яких клубах ти був. Важливо, скільки життів ти змінив, на скількох людей вплинув, і кому допоміг… роби добро, це приємно”.

У принципі – хороші і вірні слова. Але, на мій погляд, вони все ж потребують певного суттєвого уточнення. Можна змінити життя безлічі людей, вплинути на них, допомогти їм. І при цьому – залишитися жорстоким, зарозумілим, користолюбним, заздрісним, хтивим, безжальним. Чому? А річ у тім, що в цієї добродійної участі в житті інших людей можуть бути дуже різні мотиви. І якщо серед них не було одного, найважливішого – змінити себе, свою душу, своє серце – тоді, навіть від усіх цих хороших і правильних справ людині наприкінці життя навряд чи буде якась користь. Можна заснувати стипендію талановитим, але бідним студентам. Можна сплатити лікування хворої дитини. Можна купити меблі для дитячого будинку, звести храм, заснувати добродійний фонд. Але мотиви цих добрих вчинків можуть виявитися дуже далекими від добра.

Христос в Євангелії прямо каже про необхідність очищення своєї душі, очищення серця і помислів. Бо без цього, усі наші добрі справи зовсім нічого не означають. Вони лише можуть стати передумовою для зміни себе, зцілення своєї злості. Але можуть і не стати. Будь-яке зроблене мною добро – якщо воно не змінило мого серця, тоді небагато в ньому для мене користі. Як небагато мені користі буде, якщо я зміню життя інших людей на краще, не змінившись при цьому сам.

Автор: Олександр Ткаченко