Будьте готові дати звіт

Християнство – це місіонерська релігія, на нас покладений обов’язок «йти по всьому світу і проповідувати Євангеліє всьому творінню» (див. Мк. 16:15).

Святий апостол Петро каже: «Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням» (1Пет. 3:15). Нам треба бути готовими навіть якщо ніхто такого звіту не зажадає. Річ у тім, що ми до кінця з’ясовуємо тільки ті речі, які готові пояснити іншим; тут як на іспиті – ти упевнений (ну, майже упевнений) що усе вивчив, поки не витягнеш квиток. Так і з нашою вірою – можна бути упевненим, що усе зрозумів, поки це не доведеться пояснювати іншим. Євангельське благовістя повністю засвоюється нами самими, коли ми несемо його невіруючим.

Ситуація з місією іноді нагадує анекдот, який у нас був ще в школі на уроці англійської. Один дуже шанований, усім відомий професор їде потягом. Підходить контролер і запитує квиток. Професор починає його судорожно шукати, по усіх кишенях, у багажі, знову в кишенях. Нарешті, контролерові стає незручно, і він каже – гаразд, я ж вас знаю, вас взагалі знає уся країна, Ви такий шанований професор, я вірю, що ви не поїдете зайцем, так що гаразд. «Ні-ні – каже професор – я обов’язково маю знайти цей квиток! – Та навіщо ж! – Маю ж я з’ясувати, куди я їду!»

Свідоцтво зовнішнім – суттєва частина усвідомлення того, куди ми їдемо. І тому нам дуже важливо бути в змозі ясно викласти Апостольське благовістя зовнішнім. Інакше в нас увесь час виходить розмова про щось інше – про історію, про моральність, про пісну кулінарію. Усе це зовсім не погані речі, але Христос послав апостолів проповідувати не це. Ми можемо говорити про те, наскільки жахливий і згубний той або інший гріх – і сильно сваритися з цього приводу в соціальних мережах – але це теж не зовсім те, з чим були послані апостоли.

Апостольське послання – про особу і діяння Господа нашого Ісуса Христа. Про те, Хто Він такий, що Він зробив, що з цього слідує для нас. У центрі апостольської віри – людина, яку апостоли добре знали, Ісус з Назарету Галилейського, Який три роки проповідував Царство Боже, здійснював чудеса і зцілення, і, нарешті, був безпідставно звинувачений, засуджений і розіп’ятий на хресті.

На третій день Він воскрес з мертвих – гробниця виявилася порожньою, а Він з’явився учням, і з’являвся упродовж сорока днів, до Вознесіння. Диво Воскресіння символізує Боже схвалення на усе, що сказав і зробив Ісус. А говорив Він речі, які здатні радикально змінювати життя людей тут і зараз. Що Він, Ісус, був з Отцем раніше буття світу. Що саме Він прийде судити усі народи в останній день. Що всякий, хто довіриться Йому і піде за Ним, набуде вічного життя, а всякий, хто відмовиться це зробити, загине. Коротше кажучи, Ісус недвозначно ототожнював Себе з Богом – Творцем, Суддею і Спасителем світу.

Він також говорив, навіщо Він прийшов: «Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох» (Мк. 10:45). Він прийшов, щоб спокутувати наші гріхи і Своєю смертю набути для нас прощення і вічного життя. Його смерть на Хресті – не трагічний обрив, а вища точка Його місії. Як каже апостол Павло, «Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, ., [те], що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням» (1Кор. 15:1-4).

Апостоли також говорили про те, як нам належить відгукнутися на ці рятівні діяння Божі – покаянням і вірою. Ми повинні відкинути свої колишні шляхи і відвернутися від гріха. Як сказано в Посланні до Коринф’ян: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують. І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого» (1Кор. 6:9-11). Ми також повинні відмовитися від претензій на те, щоб бути хазяями в нашому житті і повністю підкоритися Ісусові Христу, як нашому Володарю.

Ми повинні увірувати – тобто покластися на Ісуса Христа як на Спасителя, Який може і хоче очистити нас від гріха і дарувати нам життя вічне.

Ми повинні виявити нашу віру так, як Він це заповідав – прийнявши Святе Хрещення, і приступаючи до Таїнства Євхаристії, яке Він встановив. Якщо ми підемо шляхом віри і покаяння, ми поза сумнівом набудемо вічного життя, яке Він обіцяє.

І одна з Його заповідей – «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28:19,20)

Воскреслий Христос, Який послав апостолів на проповідь, і зараз – і завжди – живий і перебуває зі Своєю Церквою. І зараз Він посилає тих, хто вірує в Нього, свідчити про Нього.

Автор: Сергій Худієв