День двадцять четвертий

Нагорна проповідь (фрагмент), Карл Генріх Блох

«Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу? Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, – скажу вам, до кого подібний. Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике» (Лк. 6:46-49).

Ісус промовляє до нас, віруючих, тобто тих, хто все-таки слухає Його Слово. Але слухати можна по-різному. Часто причиною неправильного сприймання Слова є переконання, що Бог спрямовує його не особисто до нас, а до всіх чи до інших, наприклад, великих грішників. Не слід озиратися, щоб побачити того, кого стосуються слова Господа, – вони стосуються саме мене. Також ми, можливо, ставимося до Божого Слова несерйозно, не як до слів, від яких залежить наше спасіння. Чи не стали ці Слова для нас порожнім звуком?

Наскільки уважно слухає новачок інструктаж перед стрибком із парашутом? Адже від цього залежить його життя! Чи буде він думати в цей час про щось інше? Мабуть, що ні.

На відміну від притчі з Євангелія від Матфея (7:24-27), тут чоловік будує не просто на готовій скелі – він копає глибоко, і йому багато зусиль коштує знайти цей камінь, і він, можливо, не знає, як глибоко має копати. Інший будує на землі. Ззовні два будинки нічим не відрізняються, але внутрішньо – різниця колосальна. Є такий вислів: «ходити твердо по землі», тобто бути реалістом. Проте бачимо, що цього недостатньо, треба знайти джерело життя, скелю спасіння, закоренитися в Бозі.

Аби слухати і виконувати слова Ісуса, слід конче прийти до Нього. Не можна цього зробити заочно або через когось. Хтось може підтримати мене, допомогти йти, однак має бути особистий зв’язок із Автором.

«Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7:21-23).

Помолімося, щоб ми ніколи не втратили зв’язку з Ісусом і не проміняли любові, яка виявляється в живих стосунках, на заочне виконання доручень.

<< День двадцять третій

День двадцять п’ятий >>