Святе таїнство миропомазання
Про таїнство миропомазання, його мету, святе миро та відмінності між східним і західними обрядами, розповідає о. Зиновій Павлиш . . .
У таїнстві Миропомазання новопросвіченого помазують святим миром. Це таїнство уділяють відразу після Хрещення. Миропомазання, як і всі інші таїнства, має матерію – святе миро – і форму – слова священика: «Печать дару Святого Духа. Амінь».
Мета цього таїнства
Святе таїнство Миропомазання покликане скріпити нашу віру в Триєдиного Бога (Отця і Сина, і Святого Духа), яку ми визнали у святому Хрещенні, та наповнити наші серця безмежною Божою благодаттю, аби жодна небезпека, жоден страх перед карами чи навіть перед смертю не змусили нас зректися Христової віри. Людина, яка відродилась у святому Хрещенні до нового, надприродного життя, потребує скріпляючої благодаті Святого Духа. Охрещені з огляду на їхнє духовне життя подібні на немовлят – ніжні, милі і безпомічні. А з прийняттям таїнства Миропомазання вони стають сильнішими, готовими до боротьби з трьома головними ворогами нашого спасіння – дияволом, грішним світом та пристрастями тіла. Під час помазання святим миром на охрещену людину сходить Святий Дух, який збільшує освячуючу ласку та дарує особливий характер Христового воїна. Ставши Христовим воїном, людина має можливість сміливо визнавати та боронити святу Христову віру.
Беззаперечним доказом дії Святого Духа є поведінка апостолів перед зісланням Святого Духа і після зіслання Святого Духа. Коли схопили Ісуса, всі вони (окрім Іоанна), ще не маючи Святого Духа, покинули Учителя й зі страхом повтікали та поховалися: «…Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися» (Мф. 26:56). Святий Петро, якого Ісус вибрав за основу Своєї Церкви, хоча й ішов здалеку за Спасителем, однак переляканий питаннями придворних слуг, тричі відрікся Його, заперечуючи, що знайомий із Ним (див. Мф. 26:69-74). Навіть по Воскресінні Христа вони не перестають боятися, з острахом ховаються, замикаючи в хаті двері (Ін. 20:19).
Та після зіслання Святого Духа апостоли поводяться цілком по-інакшому.
Ще до Свого схоплення Ісус обіцяв їм: «І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, Духа істини…» (Ін. 14:16-17). І просив їх: від Єрусалиму не віддаляйтесь поки не одягнетесь силою згори, тобто поки не приймете Святого Духа.
Після Свого славного Воскресіння, у день Зелених свят Ісус Христос виконує Свою обіцянку: «Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі. І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого…» (Діян. 2:1-4). І цей дар Святого Духа Ісус Христос обіцяє кожному, хто увірує в Нього.
Апостоли, скріплені Святим Духом, починають свою місійну працю, яку доручив їм Ісус: «Отже, йдіть, навчайте всі народи…» (Мф. 28:19). Апостол Петро – той, який тричі відрікся Спасителя, – у перший день Зелених свят відкрито виступає перед юдейським народом – тим, який недавно розіп’яв Ісуса. Його величава проповідь та чуда оздоровлення роблять три тисячі народу учениками Христа. Ті, хто недавно домагався смерті Спасителя, стають першими християнами, приймаючи святе Хрещення.
Таїнство Миропомазання дарує охрещеному сім дарів Святого Духа: мудрість, розум, раду, кріпость, знання, побожність та страх Божий. Апостол Павло в Посланні до галатів пише: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра» (Гал. 5:22).
У таїнстві Миропомазання Святий Дух витискає на душі миропомазаного незнищимий знак – «печать» Христового воїна. І це підтверджує нам апостол народів, святий Павло: «…ви… були відзначені обіцяним Святим Духом» (Еф. 1:13). Тому той, хто прийняв таїнство Миропомазання, вже належить воїнству Христовому. І як воїн бореться за свого правителя, за утвердження та розширення його правління, так і миропомазані християни повинні старатись утверджувати і поширювати Христове Царство на землі.
Матерія і форма таїнства Миропомазання
Формою святого таїнства Миропомазання в нашому обряді є слова священика: «Печать дару Святого Духа. Амінь». Ці слова пояснюють природу таїнства, а саме:
- Божу силу, яка діє в таїнстві як першопричина;
- енергію духа й серця, що вливається в того, хто її приймає;
- витиснений знак на душі, який пояснює форму слова «печать».
Матерією таїнства Миропомазання є святе миро.
Святе миро
Святе миро – це оливкова олія, змішана з бальзамом та багатьма іншими пахощами. Воно символізує багатство й розмаїття духовних дарів, які Святий Дух дарує новонародженому в Христі. Свята Церква вчить нас, що ця суміш оливи й бальзаму є матерією таїнства Миропомазання.
Олива символізує повноту ласки, яка спливає від Ісуса Христа. Святий Дух зливає її на наші голови. Бальзам символізує багатство отриманих чеснот, які дають нам змогу разом з Павлом сказати: «Ми перед лицем Бога є пахощами Ісуса Христа». Бальзам має здатність охороняти від гниття усе, на що його наносять. Так само і це таїнство своєю ласкою охороняє кожну людину від зараження гниллю гріха.
Освячення мира. Підготовлену суміш олії, бальзаму та інших пахощів спочатку освячують молитвою та свяченою водою, яка є матерією для мира. Пізніше в перших три дні Страсного тижня миро варять при читанні Святого Євангелія.
У Велику Середу його розливають у дванадцять сосудів. А у Великий Четвер, як пам’ять про встановлення Святої Тайни Євхаристії, ставлять ці сосуди біля проскомидійника і під час великого входу перед Святими Дарами переносять їх на Престіл. Після освячення Святих Дарів освячують миро. Освячення мира здійснює тільки Патріарх – глава помісної Церкви або правлячий архиєрей.
Хто може уділити це таїнство
У Книзі Діянь читаємо, що відразу після Хрещення апостоли покладали свої руки на голови кожної охрещеної людини і так людина отримувала дар Святого Духа. Це були початки таїнства Миропомазання. Наприкінці ІІ ст., крім покладання рук, почали використовувати і помазання охрещеного пахучою олією (миром). Згодом апостоли доручили це робити єпископам. Однак коли почала зростати кількість християнських спільнот і єпископи не мали можливості охопити всіх, тоді виникли дві практики уділення святого таїнства Миропомазання:
– на Заході, у латинському обряді, це таїнство продовжує уділяти єпископ, зі збереженням обряду покладання рук. Однак до цього таїнства християни приступають уже в дорослому віці (12-14 років). Латинський обряд опирається на те, що в давнину Святого Духа уділяли тільки апостоли: «Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана, котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого» (Діян. 8:14-15);
– у східному обряді це таїнство може уділити і звичайний священик, той, який охрещує.
Свята Христова Церква вже від самого початку визнавала це таїнство окремо від Хрещення, хоча й уділяла його разом із Хрещенням. І так у нашому обряді є й донині. Це відокремлення таїнств полягає в тому, що Хрещення відроджує людину до нового, надприродного Божого життя, а Миропомазання скріплює в наших серцях віру, яку ми прийняли, і дає силу твердо її визнавати та берегти.
Обряд Миропомазання
Після виголосу «Благословенне Царство…» та взиванням Святого Духа («Царю Небесний…») священик виголошує мирну єктенію, в якій в особливих прошеннях просить Господа дарувати новоохрещеному:
- бути хоробрим і переможним подвижником Христа;
- зростати в православній вірі, любові та надії;
- завжди бути готовим визнавати Христа та ради Нього терпіти і з любов’ю вмерти;
- зростати у всіх чеснотах та сповненні Заповідей Божих;
- дозріти в людину досконалу в міру росту повноти Христової.
- І все це ми осягаємо «силою, діянням, благодаттю й зшесттям Пресвятого Духа».
Закінчивши єктенію, священик відмовляє молитву миропомазання, в якій просить Господа, щоб дозволив новоохрещеному прийняти печать Святого Духа та, освятивши і скріпивши його у вірі, він міг стати наслідником Його Небесного Царства.
Помазання святим миром
Священик, мачаючи великий палець у святе миро, хрестовидно помазує цим миром чоло, очі, ніздрі, уста, груди, руки й ноги, при цьому вимовляє слова: «Печать дару Святого Духа. Амінь».
Потім звучить Апостол, Євангеліє, ще кілька прошень і відпуст. Цим завершується і Миропомазання, і Хрещення, адже цих два таїнства у візантійському обряді уділяються разом.
Вивід та уцерковлення
У нашому східному обряді відразу після таїнств Хрещення та Миропомазання, відбувається вивід матері та уцерковлення новопросвіченого. Священик над головою дитини, яку тримає мати, робить знак хреста та мовить молитву: «Господи Боже Вседержителю…», в якій просить, аби Бог благословив і освятив та зробив доброчесним і розумним це дитя, яке народжене від цієї матері. Також мовить молитву над матір’ю дитини і просить, аби Господь сподобив їй увійти до храму слави Його та обмив її нечистоту тілесну і сквернь душевну.
Взявши дитину на руки, священик творить нею знак хреста та несе до вівтаря, при цьому відмовляє молитви: «Уцерковляється раб Божий (раба Божа) (Ім’я), в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь». Коли це хлопець – то вводить його у святилище та промовляє молитву: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…», а якщо дівчина – то до царських дверей. Після цього кладе дитину при дверях вівтаря, а її бере батько і відходить. Відтак священик творить відпуст: «Христос, істинний Бог наш, що зволив спочити в обіймах праведного Симеона спасіння нашого ради…»
Саме після прийняття святого таїнства Миропомазання ми гідні вже називати себе християнами (від грецького «Христос», що означає «Помазаний») – бо всі ми помазані і в нас замешкав Святий Дух. І ми, за словами апостола Павла, стали Його храмом.