Для багатьох наших співгромадян святкування Дня 8 березня можна уподібнити з їхнім ставленням до Церкви. Як само?

Для багатьох чоловіків у цей день діє таке встановлення, що саме цього дня треба вітати близьких жінок (навіть щось їм дарувати), в інші дні – зась, чекайте наступного року. Те саме можна прослідкувати і в ставленні багатьох людей до Церкви – сповідались раз на рік Великим постом, виконали свій релігійний обов’язок, можна чекати наступного року.

Ще для багатьох: що 8 березня, що Пасха (чи паска?) з Різдвом – це лише привід випити, а до жінок і Церкви взагалі немає жодного діла.

Як вам така аналогія? Чи це нормально згадувати близьких людей раз на рік? Чи це нормально, вважаючи себе християнином, приймати участь у найважливішому церковному таїнстві – Причасті – раз (хай навіть два-три рази) на рік? Скільки ще часу так можна себе обманювати? Може варто задуматись, що щось не так у моєму житті? Як вважаєте?

Автор: Михайло Лукін