Помилкові ангели
Розповідь про небезпеку підпадання під чари пропащих ангелів. Додаток до книги єпископа Олександра (Мілеанта) “Благовісники волі Божої” . . .
Початок 90-х років ознаменувався повінню літературного ринку всілякими книгами про ангелів. У багатьох з них наводяться випадки з’явлення ангелів людям із зворушливими подробицями їх рятівної ролі в житті людей.
Майже усі письменники цих книг рекомендують бути відкритими стосовно ангелів і довірливо приймати усе, що вони пропонують нам. Багато хто з цих авторів закликає провадити «ангело-центричне» життя (тобто спрямоване до спілкування з ангелами) і покладатися на їх добрий вплив. Автори цих книг констатують і той факт, що ангели, які з’являються людям, іноді поводяться не по-ангельські або набирають не ангельського вигляду.
При цьому, майже усі автори чомусь умовчують дуже важливу і суттєву сторону цієї теми: а саме, що, окрім добрих ангелів, існує диявол з легіонами пропащих ангелів (демонів), які намагаються заподіяти зло людям і погубити їх душі, і що ці пропащі ангели уміють вправно маскуватися під ангелів світла.
З часів написання апостолом Павлом послання до Коринф’ян (2Кор. 11:4) і майже до наших днів, у писаннях Церкви наводяться випадки, коли пропащі ангели дійсно переймали на себе різний вигляд – і не лише ангелів світла, але також і святих, Діви Марії і навіть самого Ісуса Христа.
Наприклад, святий Іоанн Кассіан у своїй бесіді про пильне розрізнення потойбічних духів розповідає, як один чернець покінчив своє життя самогубством, а другий захотів принести в жертву власного сина, як би завершуючи послух древнього патріарха Авраама (Бут. 22-й роз.). В обох випадках причиною такої бузувірської поведінки цих ченців виявилися демони, які з’явилися ним в образі світлого ангела.
Києво-Печерський Патерик оповідає про випадок, коли молодий чернець на ім’я Микита вклонився світлому ангелові, що з’явився йому. Цей «ангел» повелів Микиті не витрачати час на молитву, а усі свої зусилля направити на вивчення Священного Писання. Він обіцяв Микиті, що молитиметься замість нього. Після того, як демон, що набрав вигляду ангела, почав молитися в його келії, у Микити відкрився дар ясновидіння. Чутка про нового «прозорливця» скоро рознеслася, і люди у великій кількості стали стікатися до Микити за порадою і керівництвом. Незабаром, проте, виявилася і певна дивність: Микита і чути не хотів про Євангеліє, а вивчав і цитував тільки книги Старого Завіту. Нарешті ченці здогадалися, що Микита підпав під бісівське зваблювання, і вигнали демона своїми молитвами. Отямившись, Микита глибоко покаявся і, ставши старанним ченцем, з часом удостоївся посвячення в єпископа Новгородського. Він був добрим пастирем, відрізнявся духовною мудрістю і даром чудес. Ми його знаємо під ім’ям святителя Микити Затворника.
Господь попереджав: «Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині – вовки хижі. По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?» (Мф. 7:15-16). А апостол Павло наставляє: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість. На таких нема закону. Але ті, що Христові є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями» (Гал. 5:22-24).
Слідувати в житті цим словам Ісуса Христа і апостола Павла для розрізнення істинних ангелів від демонів, що маскуються під ангелів, – не легко через нашу недосконалість, гріховність, легковажну непоінформованість, а також багатовікову досвідченість злих духів, які ворогують і проти Бога і проти людей. Треба пам’ятати, що навіть люди, які повністю присвятили себе Христові, як, наприклад, ченці, про яких ми згадали вище, не застраховані від диявольського зваблювання і можуть бути обдурені ним.
Тому якщо колись перед нами з’явиться як би ангел або ми побачимо якесь видіння – нам слід бути украй обережними, щоб пропащого духа не прийняти за ангела. Святі, навчені Духом Святим і власним духовним досвідом, з любов’ю переконують усіх завжди молитися з упокорюванням і не домагатися якихось видінь або захоплених відчуттів. У випадку якщо ми і побачимо когось або щось незвичайне – то бути украй обачними і розповісти про бачене досвідченому духовнику. Святі учать, що якщо в нас з’явиться хоч щонайменший сумнів відносно природи духу, що з’явився нам, слід негайно перервати з ним всяке спілкування і звернутися до Бога з палкою молитвою про захист. І, якщо той дух був дійсно посланий з неба добрий ангел, то він порадіє нашій обачності і пильності. Підсумовуючи, лише слід зауважити, що настанови святих на цю тему радикально відрізняються від того, що радять автори сучасних популярних книг про ангелів.
Пам’ятатимемо, що диявол – професійний брехун і наклепник, сіяльник смути і розбратів. Він і пропащі з ним духи усіма силами намагаються погубити нас, і для цього застосовують не лише навіювання, але багато інших хитрощів, включаючи маскування під будь-яких істот. Тому будь-які феноменальні явища, що викликають у нас або почуття захвату або зніяковіння або страху цілком можуть бути результатом їх підступів проти нас. (Можливим прикладом із сучасного життя можуть служити так звані з’явлення інопланетян і викрадення ними людей).
Автор: Степан Бушнель