Як стати чарівником (початок)

Про те, які риси характеру треба розвивати, щоб не стати невдахою в житті, розповідає психолог Дмитро Семеник . . .

У дитинстві є одна приємна річ: ми ще не знаємо про те, що все хороше в цьому житті дістається працею. Потім ми стаємо дорослими, розуміємо, яких зусиль вартує те чи інше досягнення, і відмовляємося від багатьох мрій дитинства, бо бачимо, що вони занадто важко досяжні чи зовсім недосяжні.

Зокрема ми відмовляємося від своєї мрії стати чарівником, творити дива. Як нам подобалася ця чарівна паличка, за допомогою якої можна було досягти всього-всього! Захотів – і зробив. Утілив будь-яку мрію. Але, стаючи дорослими, ми розуміємо – чаклунства не буває.

Але чи дійсно не буває чаклунства?

Розмова тут не про магію, а про здатність людини домагатися чого завгодно. Ну, якщо не чого завгодно, то речей, які багатьом здаються недосяжними, дивними. Здатності матеріалізувати свої мрії, свої ідеї.

Хочете вірте, хочете ні, але таке чаклунство існує. Я знаю кількох людей, які багатьом здаються чарівниками. Спочатку вони розповідають знайомим про певну свою ідею. Вислуховувати ідеї і навіть плани їх втілення – справа ні для кого не нова. На жаль, ідей багато, але чи часто вони переходять в область реального? Знайомі налаштовані скептично. Коли через певний час виявляється, що ця людина утілила свою ідею, більшість думає: «Молодець. Пощастило».

Потім ця людина придумує щось нове, і знайомі думають: «Ну, вже це навряд чи. Двічі не пощастить». Але людина утілює і цю свою мрію. І наступну теж. Рано чи пізно у всіх, хто стежив за історією цієї людини, виникає думка, що є в цієї людини якась дивна, нез’ясовна здатність матеріалізувати свої ідеї і мрії. Навколо більшість мріє даремно, а вона захотіла – зробила, захотіла – здійснила. Щастить завжди. Просто чарівник якийсь.

Звичайно, більшість талантів ми отримуємо при народженні. Але ті якості, які роблять людину «чарівником» в описаному вище сенсі, можна в собі виховати. І навіть якщо не ставити собі такої високої мети – стати «чарівником», корисно знати ці якості хоч би для того, щоб не бути невдахою, якому нічого не вдається. «Чарівник» і «невдаха» – це два протилежні стани. Звичайно, варто прагнути до стану «чарівника», бо це життя дане нам не для того, щоб ми зазнали в ньому невдачу.

Отже, три риси (уміння, звички), які роблять із звичайної людини – людину, якій вдаються майже всі її починання.

Перше. Працьовитість.

Усі успішні люди, усі чемпіони-спортсмени і багато прислів’їв кажуть про те, що «без зусиль не витягнеш і рибку із ставка». Це найвідоміший і найочевидніший з трьох секретів «чарівників». Це навіть не секрет. А ось те, як стати працелюбним, для багатьох є секретом. З’явилося немало людей, яким буквально будь-яка справа здається занадто важкою. Це нездоровий стан, який необхідно щоб то не було здолати, якщо ми хочемо прожити своє життя з радістю і сенсом – для себе і для інших. Тому ми зупинимося детальніше на тому, як стати працелюбним.

Якщо вам не пощастило мати батьків, які, розуміючи, яким дорогоцінним спадком для будь-якої дитини є працьовитість, з дитинства навантажували б вас роботою – по дому, на землі (на дачі), у спорті або в навчанні, – доведеться навантажувати себе самостійно. Поставити собі якусь цікаву мету. Або навчитися чомусь, або зробити щось. Чим ви ледачіші, тим краще для вас робота за розкладом. Навчання прийнятніше не самостійне, а в учбовому закладі, де є іспити, домашні завдання і вимогливі викладачі. Вимогливий викладач – це найважливіше у вашій ситуації.

Дуже бажано, практично обов’язково – займатися спортом. Таким, де, по-перше, буде знову-таки жорсткий і прискіпливий тренер, по-друге, навантаження на витривалість. Мало допоможуть шахи, стрільба і штанга, але більшість видів спорту підходять для навчання працьовитості, оскільки змусять вас працювати через «не можу».

Чим цінний спорт? Не лише тим, що ми робимо щось, долаючи свою слабкість, але і тим, що ми робимо це зі своїм тілом.

Людина складається з духу, душі і тіла. Дух – це божественна сила, що наповнює душу енергією і розумом. Душа керує тілом. Тіло – начебто пасивна, залежна частина людської особистості і не повинна створювати нам особливих проблем. Але це не зовсім так. Ледаче, зніжене тіло є тягарем для душі і гальмом на шляху будь-якої діяльності. Таке тіло вимагає зайвого сну, зайвого відпочинку, зайвої їжі, спиртного і солодощів (задоволень смаку), а також здатне поринати в сексуальні надмірності і збочення. Скута такими слабостями людина мало працездатна. Спорт привчає наше тіло працювати з високим коефіцієнтом віддачі, тобто споживати небагато, а віддавати нашій душі багато. У людини, яка в міру займається спортом, більше часу і сил для будь-якої справи, вона відчуває м’язову радість. А зніжена людина, яка не стомлює своє тіло, постійно почуває себе стомленою. Спорт перетворює тіло з ворога (зрадника) у друга (союзника).

Але навантажувати, дисциплінувати себе, виробляти звичку до праці – недостатньо для того, щоб стати по-справжньому працелюбним. Треба ще зробити так, щоб вам хотілося працювати.

Всякій людині знайоме відчуття, коли не хочеться нічого робити. У деяких людей це постійний стан. Абсолютно необхідно боротися з цим станом, оскільки він нас не лише мучить, але і позбавляє працездатності.

Причина цього стану – у смутку. Єдиним виключенням є психічні хвороби, але і самі хвороби часто походять від довгого перебування в смутку.

Так, саме смуток, не депресія. Чому я наполягаю на цьому? Бо депресія – термін сучасної психотерапії. Психотерапевти бачать тільки наслідок депресії – порушення балансу серотоніну в головному мозку, але не розуміють справжньої причини і тому не можуть розв’язати проблему.

Якщо ж відмовитися від наукового терміну – депресія, і замінити його духовним терміном – смуток, тоді все стає ясно. Вирішення проблеми відоме вже не одну тисячу років, і дивно, що психологія його досі не прийняла. Я можу пояснити це тільки фінансовим лобіюванням з боку виробників антидепресантів.

Відповідь проста: стан смутку має тільки одну причину – гординю, і одні, але вірні ліки – упокорювання. Детальніше ця тема розкрита в попередній статті.

У багатьох випадках, починати роботу над собою треба саме з подолання смутку, бо він не дасть нам як слід зайнятися собою, поки ми не переможемо його.

Автор: Дмитро Семеник