“Мало вважати себе віруючим, треба таким бути, а це неможливо без покаяння і життя згідно заповідей Божих”,- вважає редакція сайту . . .

«І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог» (Мф. 19:16,17), – лише цією однією фразою Спаситель зміг вказати на фундаментальну помилку, якої припускається безліч людей, які марно намагаються відшукати хоча б в одній людині ідеал, втілення в ній низки чеснот. Це те, що намагаються зробити люди протягом всієї історії.

Проте, на думку Біблії, – це цілком марна справа: «Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?» (Єр. 17:9), – запевняє нас Господь устами пророка Єремії. «Зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оскверняє людину» (Мк.7:21-23), – а це вже пряма мова самого Господа, Який для того і прийшов, щоб допомогти людям виправити власні серця, стати кращими завдяки примиренню з Богом.

І цей шлях неможливий без покаяння, усвідомлення своєї гріховності, зіпсутості, а також просто неможливості без Божої допомоги стати кращим. Саме з цього розпочав Свою проповідь Спаситель: «Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17). Саме з покаяння, а не з чогось іншого, адже в другому випадку людина так чи інакше перетвориться на сучасного фарисея, самовпевненого в тому, що він цілком благочестива людина і в стосунках з Богом у нього все гаразд. Як це власне вважали більшість фарисеїв, сучасників Ісуса, і які виступали проти Нього, бо вважали, що Він неправильно трактує Закон.

А чим кращі сучасні послідовники фарисеїв, які вслід за тими віддають «десятину з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру» (Мф. 23:23), тобто дріб’язковими речами підмінили найважливіші Божі заповіді: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе» (Лк. 10:27)? Без цього взагалі безглуздо вважати, що у твоїх стосунках з Богом все гаразд. Але як і тоді, так і зараз, чимало людей вважають, що якщо вони не палять і не пиячать, нікого «не вбили» і нічого «не крали» (хоча поняття вбивства і крадіжки в обивательському та біблійному розумінні суттєво, а деколи зовсім кардинально відрізняються), то вони цілком порядні люди, яким і стосунки з Богом, вже не кажучи про покаяння, загалом не потрібні, у них «Бог у душі». Можна сказати, ідилія…

Але ідилія примарна і вкрай небезпечна, адже як би того не хотілося, але «всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). І тоді багато хто з подивом для себе виявить, що Божі і людські стандарти праведності сильно відрізняються… І не на користь людських: а людина, яка вважала себе цілком «порядною», може почути разом з іншими такими самими «порядними» людьми з вуст Небесного Судді невтішний вирок: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41). А все через те, що протягом свого життя ігнорували Божу заповідь про любов до ближнього, а їхня показова праведність була «як забруднений одяг» (Іс. 64:4). Сором і тільки.

Отже, підсумуємо: мало вважати себе віруючим, треба таким бути, а цього неможливо здійснити без щирого покаяння і життя згідно заповідей Божих. Не варто шукати в людях ідеалу – ідеальний лише Господь. Але одночасно з тим треба менше відшукувати в ближніх недоліки, а варто передусім звертати увагу на свої, адже не забуваймо, що «кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Рим. 14:12). Саме за себе, а не за когось іншого… Здавалося б, цілком очевидні речі, але чому про них постійно забуваємо, чому Господь має постійно нагадувати про них?

Редакція сайту

Бог і ми

Ваш коментар: