За що нам таке?

Про персональну відповідальність кожної людини за власноруч скоєне і відмову багатьох визнавати це, роздумує редакція сайту . . .

«Господь шанує людську свободу і тому прямо не втручається в людське життя, надаючи самій людині вирішувати власну долю», – таке твердження буде явно до вподоби людям, які на словах, а то і всім своїм життям заперечують існування Бога. Найцікавіше, що причиною подібного заперечення є як раз той факт, що люди хочуть самі вирішувати власну долю і не потребують «підказки зверху». А тут така, як на їх думку, «поступка» з Божого боку: живи, у принципі, як хочеш!

Але, що в результаті? Часто результат нагадує біблійні строки: «Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”. Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного» (Пс. 13:1-3). І як підсумок цьому всьому безумству людський зойк: «За що нас покарав Господь?!». Складається стійке враження, що люди звинувачують Бога у своєму виборі життя, за те, що Він дам їм свободу вибору. Ніби Бог винен у тому, що вони накоїли…

І на помилковість такого мислення прямо вказує Біблія: «У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю» (Як. 1:13,14). І не тільки вказує, але й прямо попереджає про сумні наслідки безпутного життя: «Похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть» (Як. 1:15).

Ну, і як тут не пригадати вірші, які, як можна так сказати, стали вже класичними, коли заходить мова про наслідки скоєного: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8). Проте мислення людей, які примудряються звинувачувати в усіх бідах і негараздах Господа, обмежується лише рамками видимого світу і земного життя. Про посмертну відплату вони і чути не хочуть… Але, якщо задуматися, то такі люди «звинувачують» Бога не в скоєному чи самій можливості скоїти, а в наслідках скоєного, коли доводиться «пожинати» «посіяне». В іншому випадку вони, більш за все, навіть про Бога і не згадали…

І саме через це давно стало звичним чути з чергових вуст нарікання про «жорстокість» Бога, або ж щирий подив: «За що Господь нас так покарав?»; а то й взагалі заперечення існування Творця, що люди не хочуть вірити в такого Бога… А насправді, у такого «Бога» і не треба вірити, адже такий вигаданий людьми бог не має нічого спільного з Богом, Який відкривається в Біблії. Але біблійний Бог таким людям теж не до вподоби, бо налагоджувати стосунки з Ним, каятися в скоєному, виправляти своє життя вони не виявляють бажання. І залишається для них лише нарікати на власну долю і час від часу задаватися питанням: «За що нам таке зробив Господь?»

Редакція сайту