Шукати допомоги в Господа

“Навіть, якщо ви не вірите в Бога чи розчаровані в Ньому, краще попросіть Його про допомогу”, – вважає редакція сайту . . .

Взагалі роздумувати про надію на Бога є сенс у мирний час, або коли в людини із здоров’ям (тілесним і душевним), у фінансовому плані, у стосунках з оточуючими все гаразд. Але коли людина потрапила у фінансову скруту, коли з власним або ж здоров’ям її близьких не все гаразд, і вже тим більше, коли в країні війна, і ти зовсім не впевнений, що доживеш цілим і неушкодженим (якщо взагалі доживеш) до завтра, то про яку надію на Бога можна розмірковувати? У такі скрутні часи треба про ці теми не розмірковувати, ними треба жити, шукаючи лише в одному Богові джерело надії.

Надіятися так, як це свого часу робив цар Давид: «Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь – Захисник життя мого, кого устрашуся? Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього» (Пс. 26:1-3). Давид знав, про що говорив, адже на його долю випало багато випробовувань і спокус, які він, якщо і не мав сил подолати, то принаймні завжди шукав захист у Бога. І питається, що заважає нам шукати допомоги в Господа в ці скрутні часи?

Кажете, не вірити в Бога? А ви припустіть, що Він все ж таки є, і попросіть Його про допомогу: з вас за це не убуде, але раптом допоможе? Як казав один з великих християнських діячів XX століття архієпископ Вільям Темпл: хто б що не говорив про те, чи працює молитва, але сам він помітив, що, коли він молиться, відбуваються дивовижні «збіги», а коли перестає молитися – такі «збіги» вже не відбуваються. То чому б не попрохати Бога, що ці дивовижні збіги відбувалися якомога частіше і у вашому житті? Богові зовсім не шкода допомогти нам, як Він сам казав: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють» (Мф. 7:7,8).

Так, можна бути скривдженим на Бога, що Він допустив те беззаконня, яке коїться наразі на теренах України, за те, що сталося у вашому житті. Але можна попросити Бога про допомогу в подоланні цих нещасть, що випали на вашу долю. Від скарг легше не стане, а от коли ми виплеснемо особисто Богові всю свою образу і біль, що накопичилися в нас, нам неодмінно стане легше. Не відразу, з часом, але обов’язково полегшає.

Багато хто може сказати, а хіба Богові відомі ті страждання, що випали на нашу долю? Хіба Він відчував те, що пережили ми? Звідки Йому це знати? – На всі ці запитання в Бога є лише одна відповідь – Голгофський хрест. Він особисто сам, кожною клітиночкою Свого тіла відчув той нестерпний біль, який Він зазнавав на хресті. Але Спасителя долав не тільки фізичний біль, але і біль душевний, адже Він був фактично усіма покинутий. Навіть у ту страшну мить Небесний Отець полишив Його, тому в агонії Христос і закричав: «Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мк. 15:34).

Так що Господь більш ніж у повній мірі пізнав всі болісті світу цього, тому здатен допомогти всім нам: «Оскільки Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти» (Євр. 2:18). Нам залишається про це Його лише попрохати.

Редакція сайту


Ваш коментар: