Болючі питання

“Не варто перейматися начебто відсутністю видимого результату нашої проповіді і кепкуванням з боку невірного оточення”, – вважає редакція сайту . . .

«Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:14-16), – от лише людям світу цього часто-густо байдуже до ваших добрих справ, а коли ці справи спрямовані на їх адресу, вони сприймають їх як щось належне. Багато хто навіть виявляє сміливість (насправді нахабність) обурюватися недостатністю наданої допомоги! А от цікаво, такі хами у свою чергу сильно допомагають оточуючим людям, щоб звинувачувати вірних у недостатності допомоги? Отож бо…

«Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням» (1Пет. 3:15), – але більшості світу байдуже до нашого сподівання і тим більше до нашої віри. Світ якщо не відверто, то потаємно глузує з нас, критикує, деколи щиро ненавидить. І справа передусім не в самих вірних, а в людях світу цього – вони самі обрали шлях спротиву благому Божому промислу і мають з цього відповідні наслідки. Але звинувачують у цьому вірних, зовсім не бачачи за собою провини.

А для чого ми підняли болючі для кожного вірного питання відкинення їх світом? Ці питання піднімав наш Спаситель ще дві тисячі років тому: «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів. Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ» (Ін. 15:18,19). Так що в цьому немає нічого нового, як і в тому, що вірних світ завжди гнатиме: «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас…» (Ін. 15:20).

Так що не варто перейматися начебто відсутністю видимого результату нашої проповіді і кепкуванням з боку невірного оточення. Так само ставився до нашого Спасителя і багато хто з Його оточення, за що почув у відповідь: «Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день» (Ін. 12:48). А якщо «раб не більший за господаря свого» (Ін. 15:20), тому немає сенсу особливо засмучуватися над тим, що світ відкидає нашу проповідь і глузує з наших спроб зробити цей світ хоча б на дрібку кращим.

Ви тільки не дивуйтеся (не смійтеся), але світ останні дві тисячі років, при чому цілком безуспішно, намагався зробити себе кращим. Методи для досягнення цієї мети він намагався використовувати різноманітні, проте результат чергового такого експерименту з преображення світу в кращому випадку був нульовим, а в гіршому – ставало тільки гірше. І лише завдяки благодаті Божій і самовідданій праці вірних світ не перетворився в підсумку на справжнісіньке пекло, хоча, слід зауважити, багато борців «за народне щастя» намагалися це зробити.

Але чому в чергових борців за «процвітання і добробут» та подібні мальовничі гасла знову нічого не виходить, а вірні з їх мізерними можливостями і силами на тлі чергового провалу таких «борців» показують чудовий результат? Секрету в цьому абсолютно немає, принаймні для самих вірних, а не для чергових борців – уся справа в Спасителеві, адже саме у вірі в Нього вірні черпають свої сили. Крім того, саме Господь є рушієм всіх благих змін, що відбуваються в цьому світі. І це теж не має дивувати, адже без Його допомоги ми не в змозі творити щось добре: «Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:4,5).

Редакція сайту


Ваш коментар: