Привід для критики

“Часто світ є найкращою рекламою Церкви Христової, а вірним варто лише не давати приводу для критики”, – переконана редакція сайту . . .

Часто в житті складається така ситуація, що вірним не треба свідчити оточуючим про Спасителя і Його Благу звістку, не треба творити справ милосердя, а лише (хто б міг подумати!) «не дати приводу тим, хто шукає приводу» (2Кор.11:12), тобто поводитися «благопристойно i статечно» (1Кор. 14:40). А все інше за нас зробить… світ з усім непотребом, що коїться в ньому. Саме так, світ є найкращою рекламою Церкви Христової. Звичайно, для певної категорії людей, які в силу низки тих чи інших обставин цей світ не злюбили.

Ну і як тут не пригадати відомі слова апостола-євангеліста Івана Богослова: «Не любіть світу, ні того, що в свiтi: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима i гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. I світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ів. 2:15-17). «Перебувати повік» – щоб там не казали люди, але це ідилія! Яка цілком досяжна ще в цьому видимому світі, вже не кажучи про нагороду, яка чекатиме вірних Богові на небесах.

Проте, на превеликій жаль, не так вже багато людей хочуть цієї ідилії, залишаючись вірними світові. І таким людям байдужа наша проповідь, їм немає жодного діла до справ милосердя (звісно, якщо це не стосується особисто їх) і єдине, що ми, вірні, може зробити для них, так це не давати приводу критикувати Церкву своєю негідної поведінкою. Це дійсно, що ми можемо зробити задля навернення цих людей, звісно, якщо не враховувати молитви. А про молитву якраз багато вірних забуває…

«Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:4,5), – ну і як тут можна обійтися без молитви, без покладання надії на Бога? – Правильно, ніяк. Але чомусь багато вірних про це забувають, покладаючись у питанні навернення оточуючих на власні сили. І який у цього результат? Такі вірні дають своєю поведінкою, якою можуть рухати цілком благі наміри, привід (часто і не безпідставний) для критики особисто себе і Церкви в цілому. Саме те, чого не варто було робити.

Але причина, знову ж таки, не у вірних, а в людях світу цього, які не хочуть переконатися на власному досвіді в істинності біблійних слів: «Не бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9). У принципі, багато хто зі світських скептиків був би не проти побачити все це на власні очі (і там залишитися, якщо на те пішло), проте… для цього потрібна віра, потрібна зміна власного життя згідно біблійних вимог і принципів. А на це здатні лише ті люди, яких зовсім не влаштовує цей світ і те, що робиться в ньому. А якщо люди готові йти на компроміс з цим світом, і не виявляють до того ж бажання змінювати свій стиль життя… то таким людям куди легше вишукувати недоліки Церкви та її вірних. І для них немає суттєвої різниці чи будуть ці недоліки явними чи уявними. Нам же, вірним, зі свого боку залишається лише не давати таким скептикам справжнього приводу для критики.

Редакція сайту


Ваш коментар: