Справжній мир

Христос учить народ, Джеймс Тіссо

Про те, що справжній мир дає лише Христос, і що люди не цінують мир у невійськовий час, роздумує редакція сайту . . .

«І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим» (Лк. 9:29), – так, лише одним реченням євангеліст Лука описав Преображення Господнє, явлення Христа в славі перед кількома Своїми учнями. Учні були настільки вражені побаченим, що апостол Петро, як зауважує євангеліст «не знаючи сам, що говорить», промовив: «Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі» (в. 33).

«Але це були апостоли, які не розуміли, що думати і що говорити, а от ми, християни третього тисячоліття, на відміну від них добре все знаємо…», – так якщо не каже, то виявляє своєю поставою багато хто з нас. Натомість на відміну від «нетямущих» апостолів, мало хто з людей, які так поводяться чи мислять, змогли (чи зможуть) побачити Царство Боже на яву. І справа тут, як хто може подумати, зовсім не в Богові, Який начебто «приховує» його від людей. Якраз навпаки, Він готовий відкрити це Царство всім і кожному. Чого тільки варте Його запрошення: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас…» (Мф. 11:28). Христос обіцяє кожному, хто навернеться до Нього, мир. Мир, такий бажаний у часі війни, і такий зневажений у невійськовий час. Саме мир є першою ознакою того, що доки невидиме Царство Боже стало явним, доторкнулося особисто вас.

«Але стривайте, а що стан миру неможливий без навернення до Ісуса?» – з подібним питанням цілком можна зіткнутися, коли розпочати мову про стан спокою і миру, який вселяється в людському серці після її примирення з Богом. Що на це можна відповісти? Хіба що поставити зустрічні запитання: «А коли ви в останній раз перебували в стані миру? Скільки часу тривав цей стан? Чи цінували ви його?». І навряд чи ви отримаєте на всі ці питання ґрунтовні відповіді, бо справжній, і, що не менш важливо, тривалий мир у людини можливий лише з Богом. І саме такий мир, справжній і тривалий, люди готові цінувати. Як цінували згодом апостоли, які заради його збереження поклали власні життя.

Люди хочуть миру, вони прагнуть до нього… Але часто-густо не можуть його знайти. І це в дійсності не має дивувати, адже люди шукають мир там, де його апріорі знайти неможливо. Власне про це і казав Христос ученикам напередодні Своїх хресних страждань: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається…» (Ін. 14:27). А люди попри це намагаються відшукати такий жаданий мир без Спасителя, і обурюються, коли вірні запевняють їх, що вони шукають його у невірному напрямку. Зовсім не там, де його можна знайти.

«Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2Кор. 6:2), – запевняє нас Біблія вустами апостола Павла. І краще з цим запрошенням не зволікати, відкладаючи поглиблення особистих стосунків з Богом на вічне «потім», адже час проведений людиною поза спілкуванням з Творцем, час її перебування поза станом миру, який може дати людині лише Бог, є насправді згаяним часом. Як у земному житті, так і у вічності.

Редакція сайту

Усе по темі: Преображення Господнє