Покликання на Божий бенкет

Покликання на весільний бенкет, Андрій Миронов

Проповідь священика Гліба Козлова в Чотирнадцяту неділю після П’ятидесятниці . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Цар збирає покликаних на шлюб Сина, на шлюб де «жених – Христос, нареченою ж є і церква, і всяка душа» (Феофилакт).

І ось Цар «пославзапрошених на весілля», тобто посланці йдуть лише нагадати про раніше зроблене запрошення, первинний заклик, призначення. Призначенні до вічного бенкету з Сином Царя Небесного, до радості і світла. «І не схотіли прийти», і «…знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги». Своє поле, своя торгівля, своя сорочка, яка виявляється ближче тілесній, пропащій людині, ніж дарований Богом одяг шлюбний. Настільки ближча, що відвідування Боже часто сприймається людиною з жахом, адже Бог дбайливо ламає зведені нами із завзятістю, гідною кращого застосування, конструкції, якими ми від Нього відгороджуємося, – будь то поле нашої щоденної практичної діяльності або непомітна, але постійна торгівля з власним сумлінням.

Тому і «…скривдили і вбили їх». І от вже в Старому Завіті ми читаємо: «І ходили гінці з міста до міста по землі Єфремовій і Манассіїній і до Завулонової, але з них сміялися і знущалися» (2Хр. 30:10). Проте, Бог, Який «прийшов грішних врятувати», продовжує звати на бенкет і тих, хто цього зовсім не заслужив.

Злі і порочні перетворюються тут на почесних гостей не за особистими достоїнствами, а за волею того, Хто кличе. Не вони придбають собі одяг шлюбний, а Він, за милістю Своєю дає для них цей «білий одяг». Його доброю волею і силою, Його самоприменшенням «вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця» (Одкр. 7:14).

Тому і ставить Цар питання: «Друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав». Мовчання це не-відповідь, не-відгук на дружній повторний заклик Бога, не-співпраця Йому. Це упевненість, що і такий одяг підійде, оскільки це та сама своя сорочка і є, упевненість, що сенс життя – не в прийнятті дару, а у використанні Дарувальника у власних цілях. Тобто це вільний вольовий вибір, що відторгає від Бога як джерела життя, радості і світла в пітьму зовнішню, де плач і скрегіт зубів.

Бо багато покликаних Богом на вічний бенкет з Ним, але мало обраних, що прийняли цей дар. Місце серед тих, що лежать з Женихом, не купується і навіть не дається за заслугами, а дається даром, і завдання наше цей дар прийняти. А тому «радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо настав шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе» (Одкр. 19:7). Амінь.

Автор: священик Гліб Козлов

Усе по темі: 14 неділя після П’ятидесятниці