Весільний одяг

Про те, що символізує весільний одяг у Христовій притчі про весільний бенкет, роздумує Михайло Лукін . . .

У багатьох людей, часом доволі далеких від Церкви, склалася думка про поблажливого Бога (саме про поблажливого, а не милостивого), і тому вони переконали себе, а комусь вистачає нахабства переконувати оточуючих, що Бог всіх простить та допустить на небеса (у рай, вічні обителі – тут у кого вистачає відомостей і фантазії). Хтось, можливо, додає до цього якісь умови, які обмежуються чи десь почутими уривками  з  Біблії, чи відомостями, які несуть зовсім окультний характер, чи знову ж таки, власними вигадками. Але спільним у таких поглядах є те, що вони мають мало що відповідного Біблії.

Візьмемо для прикладу Христову притчу про покликання на весільний бенкет, в якій у ролі чоловіка-царя, проглядається постать Бога, Який запрошує людей у Своє Небесне Царство, адже Царство Боже часто в Біблії уподібнюється весільному бенкету. Начебто, поки невірні уявлення багатьох стосовно потрапляння до небесних обителей знаходять підтвердження в Біблії. Але вся річ у тім, що цей Божий заклик діє певний, обмежений рамками період часу! З чого люди взяли, що це запрошення триватиме вічно, принаймні, усе їх життя?

Адже саме на це вони розраховують: жити собі як заманеться, а коли захочеться, зазвичай наприкінці земного шляху, чи то «покаятися» (людям світу цього тяжко зрозуміти, що таке взагалі покаяння, тому вони стосовно цього мають багато різноманітних припущень), чи то вирушити в «паломництво» кудись (для багатьох це просто розважальна мандрівка), чи здійснити якісь необхідні ритуали. Але спільне в усіх цих дійствах попри їх видиме різноманіття полягає в тому, що вони не мають на увазі зміни самого життя такої людини, особисто вона залишається такою, якою була раніше.

А це не до вподоби Богові, про що Він прямо попереджає в притчі про покликання на весільний бенкет: «Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав» (Мф. 22:11,12), – так само мовчатимуть у відповідний час «розумники», які вірили, що Бог поблажливий і прийме всіх бажаючих, варто їм цього лише захотіти, прийме в будь-який час дня і ночі. Так, Бог приймає, але тих, хто очистив свій одяг, тобто самого себе, щирим покаянням, як про це Він каже через пророка Ісаю: «Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть – і розсудимо, – говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну убілю» (Іс. 1:16-18).

В іншому ж випадку, якщо люди і далі триматимуться своїх безглуздих припущень стосовно того, що Господь все одно прийме до Своїх вічних обителей, аби було їх бажання, чи варто для цього здійснити кілька дій не утруднюючи себе зміною власного життя, думок і вчинків, неодмінно примірять на собі роль гостя, який не захотів вбратися у весільний одяг: «Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Бо багато покликаних, та мало обраних» (Мф. 22:13,14). А якщо так, значить до вічних обителей потраплять явно не всі, тому не варто зволікати з придбанням «весільного одягу», який Богом, між іншим, дається даром, безкоштовно.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 14 неділя після П’ятидесятниці