Про милостиню

Показуватимемо велику щедрість у милостині, щоб, давши небагато, удостоїтися великих нагород. Бо, скажи мені, яка ж тут рівність – дати небагато грошей і отримати відпущення гріхів? Нагодувати голодного і – удостоїтися сміливості в той страшний день суду, і почути слова, котрі варті царства: “Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти” (Мф. 25:35). Хіба Той, Хто явив тобі таку щедрість, не міг сам задовольнити потреби і цього голодного? Та Він залишає його бідувати в злиденності для того, щоб і він здобував велику нагороду за терпіння, і ти милостинею здобув собі завзяття.

Чи бачив ти людинолюбство Господа, як Він завжди учиняє наше спасіння? Отже, якщо подумаєш, що бідний, борючись із злиденністю, марніє від голоду заради тебе і твоєї користі – не проходь повз нього без співчуття, але будь вірним розпорядником того, що тобі ввірено від Господа, щоб, задовольнивши нужди бідного, і сам ти здобув собі з неба велике благовоління. Прослав і Господа свого за те, що Він заради тебе і твого спасіння дозволив цьому чоловікові жити в бідності, щоб ти міг знайти для себе спосіб і гріхи свої очистити, і, благим застосуванням ввіреного тобі від Господа, заслужити ті похвали, які перевершують усяке слово і поняття; бо ти почуєш: “…добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого” (Мф. 25:23).

Думаючи над цим, дивитимемося на бідних, як на благодійників, як на таких людей, котрі можуть надати нам засіб до спасіння; даватимемо їм зі щедрістю і палкою ревністю, ніколи не роблячи неприємного вигляду при подаянні, та розмовляючи з ними завжди лагідно і показуючи велику поблажливість до них. “прихиляй вухо, – сказано, – твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю” (Сир. 4:8); щоб, ще перед подаянням, лагідними словами підбадьорити засмучену великою бідністю душу його. Бо “слово – краще, ніж дар” (Сир. 18:16). Отак і слово може підбадьорити душу і дати їй велику втіху.

Отже, подаватимемо щедру милостиню, дивлячись не лише на того, хто приймає, але думаючи про Того, Хто відносить до Себе все, що робиться для бідних, Хто обіцяє нагороду за подаяння: саме до Нього зводячи розум, намагатимемося давати милостиню з усією ретельністю, і сіяти, поки є час, щедро, щоб і жнива отримати щедрі; бо “хто сіє скупо, той скупо і пожне” (2Кор. 9:6). Так, не скупою ж рукою кидатимемо це добре насіння, щоб у свій час пожати нам рясно. Тепер – час сівби: не пропустимо ж його, щоби в день подяки за посіяне тут пожати нам плоди й удостоїтися людинолюбства Божого. Ніяка інша чеснота не може так погасити гріховний наш пломінь, як щедра милостиня. Вона і гріхи наші знищує, і надає нам завзяття перед Богом, і приготовляє насолоду несказанними тими благами.