Кривдник вмирає як бджола, котра ужалила

Малодушність буває причиною загибелі, подібно безпечності. Малодушний не переносить образ, малодушний не переносить випробувань; саме він і є посіяний на камені. Апостол говорить: “Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному i всім” (1Сол. 5:15). Якщо не слід віддавати злом за зло, то тим паче – злом за добро, – тим паче не віддавати злом, коли наперед не вчинено зла.

Але такий-от, говориш, чоловік злий; він скривдив мене і багато завдав образ. Ти хочеш помститися йому? Не мсти. Залиш його без покарання і роби йому добро. Саме в тому і полягає найвища любомудрість, щоб не лише не платити злом за зло, але й добром. Воістину це така помста, котра приносить і шкоду іншому, і користь тобі або навіть велику користь і йому, якщо він захоче. І не лише платити добром за зло, але й радіти в журбі заповідає Апостол: “Завжди, – каже, – радійте” (1Сол. 5:16). Це сказано про спокуси, які спричиняють скорботу.

Послухайте всі, кого спіткала бідність, всі – кого нещастя: такі випадки приносять радість. Справді, коли ми маємо таку душу, що нікому не мстимо, але всім благодіємо, тоді яким чином може проникнути в неї жало біди? Яким чином узагалі може бути засмучений той, хто стільки радіє в злостражданні, що тому, хто заподіяв зло, платить благодіяннями? Але як це можливо, кажеш? Можливо, якщо захочемо. Апостол показав далі і шлях до цього: “Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа” (1Сол. 5:17:18). Завжди дякувати є властивість душі любомудрої. Ти зазнав якого-небудь зла? Та, якщо хочеш, воно зовсім не буде злом. Подякуй Богу, і зло перетвориться на добро. Скажи і ти подібно до Йова: “Нехай буде ім’я Господнє благословенне!” (Йов 1:21).

Скажи мені, чого ж такого зазнав ти? Тебе спіткала хвороба? Але в цьому немає нічого незвичного; бо тіло наше смертне і схильне до хвороб. У тебе сталася нестача в грошах? Але їх можна і набути, і втратити, і вони залишаться тут. Проти тебе замишляють лихе і обмовляють вороги? Та винуватці цього не нам спричиняють образу, а самим собі. “Душа, яка грішить, – сказано, – вона вмре” (Єз. 18:20). А согрішив не той, хто зазнав зла, але той, хто спричинив зло. Отже, треба не мстити померлому, а слід молитися за нього, щоб вирвати його від смерті.

Чи не бачите, що бджола, ужаливши, вмирає? Через цю комаху Бог навчає того, щоби ми не ображали ближніх, бо в такому випадку самі наперед наражаємося на смерть. Жалячи їх, ми, можливо, заподіюємо їм певний біль; але самі, подібно до цієї комахи, вже не залишаємося живі. Хоча Писання і похваляє бджолу, коли говорить: “…вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою” (Пр. 6:8); проте ніщо не може врятувати її від смерті, і вона неодмінно повинна загинути. Якщо ж і її не рятує перевага в інших відношеннях, коли вона чинить зло, то тим паче – нас.

Воістину, одним лише найлютішим звірям властиво наперед наносити образу, коли ще ніхто не кривдив тебе; або краще, це навіть і звірям не властиво: бо і вони, якщо ти дозволиш їм жити в пустелі і нападом не роздратуєш, ніколи не завдадуть тобі шкоди, не прийдуть, не вкусять, а підуть своєю дорогою. А ти, будучи людиною, істотою розумною, будучи наділений такою владою, шаною і славою, навіть звірів не наслідуєш і уражаєш брата? Чим же ти можеш виправдатися? Чи не чуєш, що говорить Павло: “Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки? Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів” (1Кор. 6:7-8).

Чи бачиш, що нещастя полягає в чиненні зла, а благополуччя – в перетерплюванні зла? Насправді, скажи мені, якщо хто лихословить начальників, якщо хто ображає володарів, то кого він кривдить, – себе чи їх? Очевидно – себе. Якщо ж той, хто кривдить начальника, не його ображає, а себе; то той, хто кривдить людину, чи не кривдить через неї Христа? Аніскільки, кажеш. Що ти говориш? Хто кидає камені в зображення царя, той у кого кидає? Чи не в самого себе? Отже, якщо той, хто кидає камені в зображення царя земного, побиває самого себе; то кривдник образу Христового, – а людина є образ Божий, – чи не кривдить самого себе?