Не на все Божа воля

“Зовсім не праві люди, які стверджують, що «на усе Божа воля». Далеко не на все”, – переконана редакція сайту . . .

«На усе Божа воля!» – таке, напевно, вам доводилося чути неодноразово з вуст вірних. Але часом вам не доводилося задумуватися над тим, що не на все є Божа воля? Бо якщо так взяти, хіба є Божа воля на все беззаконня що коїться у світі, зокрема на війну, що нині розгортається на теренах України?

Звісно, що на це немає аж ніяк Божої волі, просто критична маса росіян обрала шлях війни (нагадуємо це для тих, хто «призабув», або ж не дружить із здоровим глуздом і тому вірить усіляким побрехенькам російської пропаганди про те, що в розв’язаній росією війні проти України винна саме Україна). А коли критична маса людей виступає за щось (або ж просто не «проти»), то це щось може статися проти Божої волі. Але вже точно не з неї. Так що зовсім не праві люди, які стверджують, що «на усе Божа воля». Далеко не на все…

Зокрема, Божа воля не поширюється на людську бездіяльність: «Хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх» (Як. 4:17), – а це варто добре запам’ятати усім, хто так часто до місця і не до місця заявляє, що «на все Божа воля». Так от, Божа воля є на те, щоб ми були світлом для світу, і щоб світло наше сяяло перед людьми, щоб вони бачили наші добрі діла і за те прославляли Отця нашого Небесного (див. Мф. 5:14,16). А часто буває так, що коли кажуть, що «на усе Божа воля», то тим самим хочуть виправдати власну бездіяльність…

І вже передбачуємо можливі зідхання деяких зі словами, на кшталт, «та що ми можемо зробити…». Насправді, можете, лише б захотіли, адже «все можливе віруючому» (Мк. 9:23). І це не просто слова, це Божі слова, про які сказано, що «не буває безсилим у Бога ніяке слово» (Лк. 1:37). Але, погодьтеся, куди легше просто зідхати і в черговий раз заявляти, що «на усе Божа воля…», ніж для початку попросити Його змінити цей світ, а за потреби стати відповіддю на власні молитви, тим самим власним життям задіяти Боже слово. Втілити у своєму житті Боже покликання (див. Мф. 5:14,16), щоб у підсумку почути з пречистих Божих вуст дивовижні слова: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість» Господа твого.

І недаремно ми пригадали Христову притчу про таланти (див. Мф. 25:14-30), адже багато з тих, хто звик казати, що «на усе Божа воля», уподібнюються до лукавого і лінивого раба, що заховав дорученого йому таланта. І Господні слова сказані тому негідникові, цим людям варто сприймати на власну адресу: «Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має» (Мф. 25:26-29). Не тільки сприймати, але і виправлятися у своїх лінощах, щоб ненароком не опинитися в місці, де «буде плач і скрегіт зубів». На це, між іншим, теж немає Божої волі.

Редакція сайту

Усе по темі: 16 неділя після П’ятидесятниці