Слово перше про несення хреста

«А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа», – каже св. Апостол Павло (Гал. 6:14). Як це св. Апостол до такого дійшов розташування, що нічим іншим хвалитися не хотів, окрім хреста Христового? Хрест для всякого є скорбота, тіснота, приниження; як же хвалитися ним? І от проте ж Апостол Павло хвалиться ним; разом з ним хвалилися звичайно і усі Апостоли, а за ними і усі інші хрестові носії. Чому ж це так? Прозріли богомудрі мужі велике значення хреста, високо цінували його і хвалилися, що отримали змогу носити його. Вони бачили в ньому, замість тісноти, широту, замість жалю солодкість, замість приниження велич, замість безчестя славу, – і хвалилися ним, як хтось хвалиться дивною якою прикрасою і званням.

О, коли б нам дарував Господь такий сенс і розташування, щоб зрозуміти і відчути силу хреста і почати хвалитися ним!

Про значення хреста от коротке загальне пояснення: Господь здійснив спасіння наше хресною смертю Своєю; на хресті розірвав Він рукопис гріхів наших; хрестом примирив нас Богові і Отцю; через хрест звів на нас дари благодатні і усі благословення небесні. Але такий хрест Господній у ньому самому. Кожен же з нас стає причетним рятівної сили його не інакше, як через свій власний хрест. Свій власний кожного хрест, коли з’єднується з хрестом Христовим, силу і дію цього останнього переносить на нас, стає як би каналом, через який з хреста Христового переливається на нас всякий дар благий і всякий дар досконалий. З цього видно, що власні кожного хрести в справі спасіння настільки ж потрібні, наскільки потрібен хрест Христовий. І ви не знайдете жодного врятованого, який би не був хрестовим носієм. З цієї причини кожен усебічно обкладений хрестами, щоб не утруднюватися шуканням несення хреста і недалеким бути від рятівної сили хреста Христового. Можна сказати так: оглянься навколо себе і в собі, побач хрест свій, понеси його, як слід, разом з хрестом Христовим, – і будеш врятований.

Хоча і не всякий несе хрест свій, і хрест по більшій мірі не простий, а складний, але не всякий дивиться на нього через хрест Христовий; не всякий втілює його у влаштування спасіння свого; тому не у всякого хрест буває рятівним хрестом. Переглянемо усі можливі хрести і розберемо: як слід нести кожен з них, щоб він був силою для спасіння.

Хрестів багато, але видів їх три: перший вид – хрести зовнішні, що складаються із скорботи і бід, і взагалі з гіркої долі земного перебування; другий – хрести внутрішні, що народжуються з боротьби з пристрастями і похіттю заради чеснот; третій – хрести духовно-благодатні, що покладаються досконалою відданістю волі Божій.

Нині скажу вам декілька слів про хрести зовнішні. Це – найскладніші і найрізноманітніші хрести. Вони розкидані на усіх шляхах наших і зустрічаються на кожному майже кроку. Сюди відносяться: скорбота, біди, нещастя, хвороби, втрати близьких, невдачі на службі, всякого роду поневіряння і втрати, сімейні неприємності, несприятливість зовнішніх стосунків, образи, наклепи і взагалі доля земна, у всякого більш або менш нелегка. – У кого немає якогось з цих хрестів? І не бути не може. Не позбавляє від них ні знатність, ні багатство, ні слава і жодна велич земна. Вони зрослися із земним перебуванням нашим з тієї хвилини, як закрився рай земний, і не відступлять від нього доки не відкриється рай небесний.

Хочеш, щоб ці хрести були тобі для спасіння, споживи за наміром Божим при призначенні їх стосовно людини взагалі, і стосовно тебе зокрема. Навіщо так влаштував Господь, що на землі нікого немає без прикрощів і тяготи? Тому, щоб не забувала людина, що вона вигнанець, і жила б на землі не як родич на рідній стороні, а як мандрівник і пришелець у країні чужій, і шукала повернення в істинну вітчизну свою. Щойно згрішила людина, негайно була вигнана з раю, і поза раєм обкладена скорботою і поневіряннями і всякого роду незручностями, щоб пам’ятала, що вона не на своєму місці, а перебуває під покаранням і піклувалася шукати помилування і повернення до свого стану.

Так, бачачи скорботу, нещастя і сльози, не дивуйся і, терплячи їх, не ремствуй. Так треба. Злочинцеві і неслухові не до лиця повне благоденство і щастя. Прийми це до серця і благодушно неси долю свою.

Але чому, – скажеш, – у мене більше, а в іншого менше? Чому мене обтяжують біди, а іншому в усьому майже щастить? Я страждаю від скорботи, а другий тішиться? Вже якщо спільна ця доля, усім би без виключень і роздавати її. – Адже вона так і роздається. Придивися і побачиш. Тобі нині тяжко, а другому учора було, або завтра буде тяжко; нині ж йому відпочити дозволяє Господь. Нащо дивишся на години і дні? Дивися на все життя, від початку до кінця, і побачиш, що усім буває тяжко, і дуже тяжко. Знайди, хто тріумфує ціле життя? Самі царі нерідко не сплять ночами від туги сердешної. Тобі важко тепер, а раніше хіба не бачив ти відрадних днів? Бог дасть, і ще побачиш. Потерпи ж! Проясниться і над тобою небо. У житті, як у природі, то світлі, то похмурі бувають дні. Чи бувало коли, щоб грізна хмара не проходила? І чи був хто на світі, хто б так гадав? Не думай і ти так про своє горе, і обрадуєш себе таким сподіванням.

Тобі тяжко. Але хіба це випадковість безпричинна? Схили трохи голову твою, і згадай, що є Господь, Який про тебе по-батьківськи дбає і очей з тебе не зводить. Якщо спіткало тебе горе, то не інакше, як з Його згоди і волі. Ніхто, як Він послав його тобі. А Він дуже точно знає, що, кому, коли і як послати; і коли посилає, на благо того самого посилає, кого горе спіткає. Так оглянься, і побачиш благі про тебе наміри Божі в скорботі, що спіткала тебе. Чи гріх який хоче очистити Господь, або від гріховної справи відвернути, або прикрити меншим горем від більшого, або випадок тобі дати – терпіння і вірність Господові показати, щоб на тобі потім показати і славу милосердя Свого. Щось з цього звичайно йде до тебе. Відшукай же, що саме, і приклади те до рани своєї, як пластир, – і тамуватиметься пекучість її. Якщо, втім, і не побачиш ясно, що саме хоче дарувати тобі Бог через горе, що спіткало тебе, загальне безсумнівне вірування зведи в серці своєму, що усе від Господа, і що усе, що йде від Господа, є на благо нам; і тлумач стривоженій душі: так Богові угодне. Терпи! Кого карає Він, той у Нього як син!

Але найбільш зосередь увагу на твоєму моральному стані і відповідній вічній долі. Якщо ти грішний, – як звичайно грішний, – то радій, що прийшов вогонь скорботи і палитиме гріхи твої. Ти усе дивишся на горе із землі. А ти перенесися в інше життя. Стань на суді. Поглянь на вогонь вічний, що уготований за гріхи. І звідти подивися на своє горе. Якщо там доведеться бути засуджуваним, яких прикрощів не побажав би ти перенести тут, щоб тільки не підпасти цьому засудженню? Побажав би, щоб щодня тепер мучили і палили, ніж там неописаній і нескінченній підпасти муці. Чи не краще, щоб там не відчувати цього, нині ж і не таке велике нести горе так, щоб через те позбутися вічного вогню? Кажи сам собі: за гріхами моїми послані мені такі удари, і дякуй Господові, що добрість Його на покаяння тебе веде. Потім, замість безплідного горя, розпізнай, який є за тобою гріх, покайся і перестань грішити. Коли так почнеш міркувати, то звичайно скажеш: мало ще мені. За гріхами моїми і не того вартую!

Так, чи загальну несеш гірку долю, або приватні зазнаєш прикрощі і скорботу, благодушно терпи, вдячно приймаючи їх від руки Господньої, як ліки від гріхів, як ключ, що відкриває двері в Царство Небесне. А ремствувати не ремствуй, другому не заздри і до безглуздого горя не вдавайся. Бо в горі так буває, що один ремствувати починає, другий зовсім губиться і падає у відчай, а третій зануриться у своє горе, і тільки горює, не озираючись думкою своєю навколо і не зводячи серця свого вгору – до Бога.

Усі такі не користуються посланими для них хрестами як слід, і пропускають час сприятливий і день спасіння. Господь у руки подає засіб спасіння, а вони відкидають його. Спіткали біда і горе. Вже несеш хрест. Зроби ж, щоб це несення було для спасіння, а не для погибелі. Для цього не гори переставляти вимагається, а зробити малу зміну в помислах розуму і розташуваннях сердешних. Збуди вдячність, змирися під міцну руку, покайся, виправи життя. Якщо відійшла віра в Божий промисел, поверни її всередину свою, і поцілуєш правицю Божу. Якщо сховався зв’язок горя з гріхами твоїми, напруж очі сумління і побачиш: Оплачеш гріх і зволожиш сухість горя сльозами покаяння. Якщо забув, що гіркість тутешньої долі спокутує від вкрай гіркої вічної долі, воскреси пам’ять про те, і до добросердя добавиш бажання скорботи, щоб за малу тутешню скорботу милість вічну отримати нам від Господа. Чи багато і чи важко усе це? А тим часом такі помисли і почуття суть нитки, якими хрест наш зв’язується з хрестом Христовим і з нього витікають рятівні для нас сили. Без них же хрест залишається на нас і обтяжує нас, а рятівної сили не має, будучи роз’єднаний з хрестом Христовим. Тоді ми є не хрестовими носіями, які рятуються, і не можемо вже хвалитися про хрест Господа нашого Ісуса Христа.

З багато чого мале сказавши вам про зовнішні хрести, запрошую вас, браття і сестри, у мудрості ходити, спокутуючи час жалю і скорботи благодушним, вдячним і покутним терпінням. Тоді відчуємо рятівну дію скорботних хрестів, і радітимемо, зазнавши їх, прозріваючи крізь них світло слави, і навчитися хвалитися ними не тільки заради майбутнього, але і нинішнього плоду від них. Амінь.