Ні, справді немає нічого сильнішого від молитви і навіть нічого рівного їй. Не стільки сяє цар, одягнений у багряницю, скільки той, хто молиться, прикрашений розмовою з Богом. Як той, хто в присутності війська, воєначальників, вельмож і багатьох градоначальників, наблизившись до царя і приступивши наодинці до бесіди з ним, звертає на себе погляди всіх і удостоюється пошани; так само буває і з тими, хто молиться. Бо уяви, наскільки велика справа – у присутності Ангелів, Архангелів, Серафимів, Херувимів і всіх інших Сил простій людині приступити з великим завзяттям і розмовляти з Царем цих Сил; з якою не може це порівнятися честю?

І не лише честь, але й величезна користь може бути для нас від молитви ще раніше, ніж ми отримаємо те, що просимо. Бо, як скоро хто-небудь простягне руки до неба і призве Бога, відразу він зрікається всіх справ людських і звертається думкою до майбутнього життя, уявляє небесні блага і не має нічого спільного з сьогочасним життям під час молитви, якщо молиться увагою; але чи запалиться в ньому гнів, він легко приборкується, чи розпалиться похіть, вона згасає, чи стане гризти його заздрість, вона досить зручно проганяється, і здійснюється те ж, що буває, за словами Пророка, при сході сонця. Що ж говорить він? “Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. Сходить сонце – вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх” (Пс. 103:20-22).

Як при появі сонячних променів усі звірі починають утікати і ховаються в свої нори, так само, коли молитва, наче якийсь промінь, появиться з вуст наших і з язика, розум наш освічується, а всі безумні і звірячі пристрасті проганяються, кидаються навтіки і ховаються у свої схованки, якщо тільки ми молимося старанно, з напруженою душею і бадьорим розумом. Тоді, хоча би був присутнім диявол, він кидається навтіки, хоча би біс – він відходить. Бо якщо тоді, коли пан розмовляє з рабом, ніхто з подібних рабів і навіть ніхто з тих, хто має перед ним сміливість, не сміє підійти й турбувати, то тим паче біси, котрі образили Бога і не мають перед Ним сміливості, не можуть турбувати нас, коли ми розмовляємо з Богом з належною старанністю.

Молитва є пристанню для бурею охоплених, якорем для тих, кого колихають хвилі, палицею для немічних, скарбом для бідних, твердинею для багатих, винищувачкою хвороб, стражем здоров’я; молитва зберігає безсумнівним наше добро і швидко усуває зло; якщо нас спіткає спокуса, вона легко проганяє її; якщо станеться втрата майна чи що-небудь інше, що завдасть журби нашій душі, все це вона швидко згладжує; молитва проганяє всяку журбу; надає благодушності, сприяє постійному задоволенню, є матір любомудрості. Хто може старанно молитися, той, хоча би був найбідніший – найбагатший за всіх; навпаки, хто не вправляється в молитві, той, хоча би сидів на самому царському престолі – найбідніший від усіх.

Чи не був Ахав царем, і чи не володів незліченною кількістю золота і срібла? Але оскільки він не молився, то ходив шукати Іллю, чоловіка, котрий не мав ні притулку, ні одягу, лише мав одну милість. Що це, скажи мені, ти, котрий маєш стільки скарбів, шукаєш того, хто немає нічого? Так, говорить він, бо яка мені користь від скарбів, якщо він замкнув небо і зробив усе для нас непотрібним? Чи бачиш, як Ілля був багатшим від Ахава? Як тільки він сказав слово, цар упав у велику бідність зі всім своїм військом. О, дивна справа: чоловік, котрий не мав навіть одягу, замкнув небо! А тому він і замкнув небо, що не мав одягу; оскільки він тут нічого не мав, то й показав велику силу; він лише відкрив вуста і звів із неба незліченні скарби благ. О вуста, котрі мають джерела дощів! О язик, котрий виливає потоки дощу! О голос, котрий породжує незліченні блага! Так, дивлячись постійно на цього бідного і водночас багатого, тому що він був бідним, зневажатимемо сьогочасне і жадатимемо майбутнього. Бо таким чином ми отримаємо все: і тутешні, і тамтешні блага, котрих нехай сподобимося всі ми благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Котрим Отцю, разом зі Святим Духом, слава нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Зібрання повчань