«Господи, рятуй нас, гинемо!»

Ісус спить під час шторму, Джеймс Тіссо

Як кажуть, коли тривога, то до Бога, а по тривозі, то й по Бозі. Цю коротку молитву ап. Петра можна вважати однією з найревніших молитов. Це не була формальна, сонна молитва. Ні, це був радше крик душі і розуму. Молитва інтенсивна, яка задіює всю людину. Якби ми вміли так щиро завжди молитися!

* * *

Одного разу я запізнювався в Бориспіль на літак. Беру на площі Львівській таксі. По дорозі розговорились з водієм. Розповідає, як прийшов до Бога. Його рідний дядько, водій з великим стажем дальнобійника, йому, молодому таксистові часто казав: «Виїжджаючи на маршрут, зранку помолись п’ять «Отче наш», і перехрестись. Це було незвично для мене, нібито нормального віруючого.

Та одного разу з дядьком стався випадок, який сильно вплинув на моє відношення до Бога. Тепер я кожного ранку, сівши за руль, щиро від душі прошу про Його благословення. Якось їхав дядько фурою в Карпатах. Зима, сніг, ожеледиця. На одному з поворотів машина стає некерованою і він летить прямо в провалля, глибиною 100-150 м. І коли вже, здавалось, ніщо не врятує, дядько з усієї душі крикнув: «Господи, рятуй мене!» І чудо – машина зупинились над проваллям. Якось виліз він з кабіни, обійшов авто і каже: «Господи, тут хіба танк мене витягне!» І тільки сказав це, як над’їхала військова колона з танками. Зупиняє. Танк його буксиром витягнув. Розплатився ящиком тушонки. Подякував Богові і щасливо поїхав далі.

Розважання на кожен день