Другий тиждень після П’ятдесятниці. Середа (Мф. 7:21-23)
(закінчення)
- Розглянемо ще один важливий момент – виконання Божої волі, тобто постійно мати відкрите серце і слух на Божий заклик.
Простеньке пояснення. Сестричка миє підлогу, а я сиджу за комп’ютером чи виконую домашнє завдання. Вона просить пересунути важку тумбочку. Наскільки охоче я це і швидко зроблю, чи не допоможу, або з яким серцем допоможу, настільки я виконаю Божу волю.
* * *
Отець Дам’ян Богун, коли був професором у Лаврівському монастирі, ще до війни в 1941 р. розповідав, що під час обіду ігумен монастиря радився зі священиками, що було би добре, якби двері з рефректара (їдальні) до каплиці були в іншому місці, щоб не обходити через довгий коридор. Збоку сидів молоденький брат, студент, і це чув. Після обіду, коли всі розійшлися виконувати свої обов’язки, отець настоятель почув досить сильний стукіт. Коли це продовжувалось довший час, пішов шукати причину. Заходить у рефректар і бачить, як цей молодий брат пробиває прохід в тому місці, де мали б бути двері. А товщина стіни – майже два метри. Ігумен подивився, усміхнувся і вийшов.
* * *
Одним словом, не можна бути духовно сліпим і глухим. Важлива ця постійна готовність, відкритість комусь допомагати, послужити. Так поступала св. Тереза від Дитятка Ісуса – всю одежу і взуття сестер, коли вони відпочивали чи мали інші обов’язки, приводила до ладу. Або Сергій Радонежський, великий ігумен, який вдосвіта, доки ще інші відпочивали, рубав дрова і складав під дверима для кожного брата. Служачи ближньому – служимо самому Христові.
