«Ніхто не може двом господарям служити».

У сьогоднішньому навчанні будемо роздумувати не тільки про дві протилежності – Бог і світ, але також про те, що хто хоче найтісніше з’єднатися з Богом, мусить і від людей утікати.

Авва Арсеній, коли ще служив у цісарському палаці, молився: «Господи, покажи мені дорогу спасіння». І почув голос: «Арсенію, втікай від людей і будеш спасенний». Дійсно, у цісарському дворі він зрозумів, як важко поєднати служіння людям і Богові. А коли вже був на пустині, просив далі, що має робити. І знову почув: «Арсенію, втікай, мовчи, молися – ось основи безгрішного життя».

Залишити світ і піти в монастир чи на пустиню – це ще не все. Тут Арсенієві Господь ставить ще вищі вимоги – втечу від непотрібних слів, закриття серця від світових новин, тільки щоб чути Господа, щоб могти жити в спокої, тобто, з’єднання душі з Богом, що є витвором Божої ласки і людських зусиль.

Не всі маємо можливість жити так, як Арсеній, але всі можемо час-від-часу побути на самоті, у мовчанні…

Авва Марко одного разу запитав Арсенія: «Чому від нас тікаєш?» А той відповів: «Бог знає, що вас люблю. Але не можу ще перебувати одночасно з Богом і людьми».

Прив’язання до Бога не зменшує нашого єднання з людьми, а ці зв’язки робить ще автентичнішими, міцнішими.

Колись авва Сісой сидів у келії. Його учень постукав, щоб дозволив увійти. Той відповів: «Утікай Аврааме, не входи. Для розмов і справ земних тепер немає часу».

Авва Теодор сказав: «Людина, що закуштувала перебування на самоті, у келії на молитві і спілкуванні з Богом, втікає від ближніх». Не з погорди! Це так, як бути в раю, а потім вертатися ще на деякий час на землю. Хто пережив клінічну смерть, той так пояснює.

Розважання на кожен день