«Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей».

Без Бога, без практикуючого християнського життя людей можна назвати духовними карликами або недорозвиненими дітьми. Тільки Бог дає справжній розвиток, широкий діапазон мислення.

Одного разу до монастиря св. Онуфрія у Львові прийшла група вчителів, які приїхали на курси підвищення кваліфікації. Старенький монах, священик Антоній, проводив з ними духовну бесіду. Врешті хтось поцікавився: «Скільки років вам, отче?» Отець Антоній хвильку подумав, а тоді й каже: «Мені здасться, життя не вимірюється ні днями, ні роками, а добрими ділами». І дійсно, може хтось і сто років прожити, а духовно бути кількамісячною дитиною, бо промарнував життя. А дехто і двадцяти років не досягнув, а ділами, добротою вже повнолітній старець, який добре прожив усі дні життя. Щаслива та людина, яка і роками, і ділами є старцем. Вона бо прожила повноцінне життя.

Пишучи сьогоднішню науку, змушений був перервати, бо треба було вже йти на похорон. Помер ще досить молодий чоловік. Трохи більше 32-х років прожив. Хоч погода дощова, але, на моє здивування, здається, пів міста Бару прийшло його проводжати. І так багато добрих слів почув я про Євгена. Був майстром «золоті руки», а радше мав золоте серце, одним словом, Людиною з великої букви. Працював простим сантехніком.

Хоч у двох словах тут хочеться згадати священика Івана Віаннея з Франції. Спав він 2-3 години, а решту часу молитва. По 14-16 годин щодня сповідав, дуже строго постив. Помер мучеником сповідальниці.

Розважання на кожен день