Четвертий тиждень після П’ятдесятниці. Середа (Мф. 11:20-26)

«Втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам».

В іншому місці Святе Письмо пише, що Господь вибрав немудрих цього світу, щоб застидати мудрих, а також – немудре Боже більше від мудрого людського. Та й про Самого Вчителя говорили: «Чи може щось добре бути з Назарета?» Бог завжди так з людьми поводиться. Камінь, який відкинули будівничі, став каменем наріжним (головним).

* * *

Один священик попросив, щоб у часі Великого посту я поїхав з ним на його третю найменшу парафію висповідати людей, а він відслужить Святу Літургію. Я подумав, що той хутірець (15-20 хат), куди він раз на місяць приїжджає на короткий час, мабуть, дуже занедбаний, і люди хтозна чи будуть йти до сповіді, і взагалі, напевно, дуже низько стоять духовно.

Але яке було моє здивування, коли я їх сповідав! Який Божий трепет, яку Божу любов вони плекали між собою! Тоді я розумів, що є Бог на землі, Який в особливіший спосіб веде цих людей до досконалості, так як священик не встигає через інші великі парафії. Добре, що хоч так їм надає послугу. А то деколи люди ходять до монастирських храмів, щодня чують науки, відвідують усі Богослужіння, часто сповідаються і причащаються, а поступ такий малий.

* * *

Св. Єронім, пишучи про ап. Павла, каже: «Чим більше уникав честі, поваги і людських похвал, то тим більше його поважали і шанували. Так, як тінь, чим швидше хтось тікає від неї, тим скоріше вона біжить за ним. І навпаки, коли біжиш за тінню, то вона втікає від тебе, і догнати її не можна. Так є з людською славою і повагою.

«Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам».