Четвертий тиждень після П’ятдесятниці. Четвер (Мф. 11:27-30)
«Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем».
Цей уривок дуже важливий. Христос запрошує нас наслідувати Його в покірності і лагідності. Не в мудрості, не в творенні чудес, не в умертвленні… Тільки через упокорення доходимо до Бога. Сам Бог так Себе упокорив, що став подібним до нас, людей. А ми через упокорення – обожествлюємося.
Побожній монахині, сестрі Бенігні Консоляті, Христос дає науку про покору. Може, і нам тут до серця щось припаде. Ось десять заповідей покори:
- Ти є нічим. Менше, ніж ніщо. Тільки нужда, і то нужда обтяжена гріхами.
- Сама від себе нічого доброго зробити не зможеш. Можеш тільки Мене ображати, надуживаючи ласки, і таким чином готуючи собі загибель.
- Нічого тобі не належиться, бо хто є нічим, той не може ані судити, ані говорити, ані просити, ані оправдовуватися.
- Хто перейнятий своєю нужденністю, не вимагає, щоб інші його шанували, а коли настоятелі це з милосердя роблять, роздумують незглибиму пропасть своєї негідності.
- Моя обручнице, вважай себе за непридатне лахміття. Чистим кусочком матерії можна ще послужитись, а непридатне викидають геть. Таке переконання мусиш мати про себе, щоб у згромадженні зайняти відповідний собі стан.
- Будь пройнята почуттям свого ніщо і вважай себе негідною того, що з ласки своєї тобі уділено.
- Ні в чому не став опору Божій любові. Коли тобі великих ласк уділено – приймай їх з покорою.
- Я сотворив всесвіт з нічого. У всесвіті сотворив Я сонце. Яке воно корисне! Але сотворив Я також і найменшу комашку. Як сонце, так і хробачок, однакову Мені честь віддають.
Не погорджуй жодною, навіть найменшою ласкою, а цінуй їх усіх високо.
Старайся, щоб тебе ніколи і ні в чому не було чути.