Сьомий тиждень після П’ятдесятниці. Середа (Мф. 14:35-15:11)

Розпочинаємо нову серію роздумів. Цього разу про Боже Провидіння. Це ще одна таємниця, яку можемо тільки частково збагнути. Інше колись в Божому Царстві нам об’явиться.

Бог не тільки сотворив світ, але і постійно Його підтримує в існуванні. Інакше, у короткій хвилі часу, світ перестав би існувати.

І не тільки Бог підтримує світ в існуванні, але Він зі Своєї сторони сприяє щоб всі створіння виконали поставлену їм ціль.

Ось кілька витягів зі Святого Писання.

«Мудрість простягається від краю до краю і керує усім доладно» (Мудр. 3:1).

«Все, отже, всі сотворіння і речі відкриті є перед Божими очима».

В Діяннях Апостолів: «Ми Ним живемо‚ i рухаємось‚ i існуємо».

Ці та інші писання вказують на залежність усього від Бога.

Як розуміти цю співдію людини з Богом?

Необхідно пам’ятати, що головним у всьому є Господь Бог. Він сотворив нас, дав нам розум і душу. Також, ризикуючи, дав нам вільну волю. Ми є другорядною причиною усякої дії, але важливою.

Можемо пояснити це простим порівнянням. Ми в руках Бога є ручкою, олівцем, який Він використовує, щоб писати лист.

Інший спосіб, як Господь допомагає людині і співдіє з нею, залишаючи їй вільну волю і шануючи її волю, можна пояснити чи порівняти маму і дитину, яка тільки що починає ходити. Мама тримає дитину за руку, але залишає свободу самій робити крочки.

Не біймося, не маймо страху, що Господь залишить нас на наші слабкі сили: «Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе» (Іс. 49:15).

Сам Ісус це ще більше підтверджує: «Чи не дві малі пташки продаються за один асарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; у вас же і волосся на голові все полічено».