Одинадцятий тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок (Мф. 23:23-28)

Ще про одного вірного слугу Божого послухаймо, наслідуючи його вірність Богові.

Він був першим у списку злочинців, яких розшукували в Саудівській Аравії. Михаїла не шукали за пограбування, вбивства. Його шукали за те, що він був християнським священнослужителем, який керував величезною таємною церквою в столиці Саудівської Аравії.

Без усяких справедливих звинувачень, його забрали з дому і завели в кімнату, де було троє людей. Удари ногами і кулаками посипалися на нього. Найболісніше били канчуком по підошвах. Після цього руки і ноги Михаїла стали пурпурові, як баклажани.

У хвилину найбільших мук кати наказали Михаїлу встати. «Я не можу», – сказав він їм. Кожен доторк до ніг завдавав нестерпного болю і він не міг встояти. – «Будь ласка, дозвольте мені стати на коліна», – попросив Михаїл. Кати не дозволили. Поки троє чоловіків били його, пастор молився за них. Молитва нагадала йому про вірш: «Бо Він ангелам Своїм звелитьна руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь» (Пс. 90 (91)). Незважаючи на біль, Михаїл випростався перед цими людьми. їх вразило, що після таких побоїв людина змогла встати.

«Я стояв на руках Божих ангелів», – сказав згодом священнослужитель Михаїл. – Кати не могли бачити ангелів, але я відчував, що вони були і допомогли мені стояти».

* * *

Такими вірними Богові пастирями були всі наші єпископи. Маючи можливість уникнути переслідувань, важких умов у тюрмах і на засланні в Сибіру, вони вибрали хресний шлях і віддали своє життя за Бога і за своїх братів та сестер. Живі свідки для нашого сьогоднішнього покоління! Це – сильніше за будь-які слова і проповіді. Маємо пишатися ними і наслідувати.