Маловідома війна

Руїни Алеппо

Пригадується ще нещодавно, а деколи і зараз, можна почути від наших співгромадян, що Німеччина і Франція, а то і взагалі весь цивілізований світ забули про нашу країну, і залишили нас наодинці з нашими проблемами у вигляді окупації частини країни та затяжною економічною кризою.

Що ж доля правди в цьому є, і полягає вона в тому, що переважна більшість людей, не залежно від того, які погляди вони розділяють чи якої вони національності, залишаються глухими і сліпими до чужого горя. Так що причина того, що часто голос України залишається слабо почутим, полягає зовсім не в геополітиці, а в зачерствілості людського серця.

Не вірите? А сильно ви згадуєте те, що робиться в Сирії? Напевно, ні. Маловідома країна, в якій робиться незрозуміло що – просто арена бойових дій. А сутички там точаться, між іншим, з березня 2011 року і займають площу значно більше, ніж у нас на сході країни, і кількість загиблих вимірюється сотнями тисяч осіб, враховуючи, що в Сирії до початку війни проживало в два рази менше населення, ніж в Україні. Так що їхній конфлікт не рівня нашому, бо ми змогли вберегти свій суверенітет, а Сирію поділили між собою кільканадцять угрупувань, що воюють між собою. До того всього додалася російська авіація, чого в нас, дяка Богу не було.

– А яке нам діло до Сирії, у нас і своїх проблем вистачає, – напевно скаже більшість з нас. Вірно, і так само думає більшість жителів Європи і про Сирію і про нас. Так що менше осуджуйте їх іншим разом, бо ми небагато кращі за них.

І наостанок. Діагноз нашому черствому серцю був поставлений вже давно Ісусом Христом: “Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх” (Мф. 13:15).

Автор: Михайло Лукін