«Просіть і дасться вам».

Господь, бажаючи більше прославити праведників, не поспішає виконувати їхні прохання і свої обітниці. Дивися, як Він зробив це з ханаанянкою. Нібито зволікаючи й ухиляючись дослухатися до її прохання, але це для того власне, щоби її саму зробити знаною у всьому світі. Коли вона прийшла, благаючи й кажучи: «Помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується» (Мф. 15:22), то чоловіколюбний і завжди такий, що випереджає наші прохання, Господь навіть не відповідає їй. Здається, що учні мають більше співчуття до неї, «і підійшли ученики Його і благали Його». Що ж Господь? Бажаючи і її гідність потрохи відкрити, і їм показати, як мало вони знають Його чоловіколюбство, дає таку відповідь, яка могла би і її серце вразити, якби вона не мала сили духа і сильної ревності: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого».

Після цього учні перестали його благати. Учні, але не жінка! Вона почала ще настирливіше благати Його. Вона знала добросердя Господа через те й продовжує з такою наполегливістю. Але премудрий Господь ще більше випробовує її і дає відповідь різкішу і суворішу. Він хоче, щоб учні і ми з вами зрозуміли, яка велика сила невідступної молитви, яка висока доброчесність тієї жінки! Хоч вона чує образливі слова: «Недобре взяти хліб у дітей і кинути псам», не відвертається. Жорстокість слів не лише не віддалила жінку, але спонукала до ще більшої ревності: «Так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх…» І дивися, як Господь увінчав її віру і наполегливість: «О жінко! Велика віра твоя». З подивом і похвалами відпустив ту, котрій спочатку відмовив. А як часто апостолам дорікав: «Де ваша віра?»

Перш, ніж дати, вознести Він випробовує. А потім прославляє і увінчує.

Розважання на кожен день