Проповідь священика Гліба Козлова в Двадцять восьму неділю після П’ятидесятниці. . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Чи так вже порожні і неґрунтовні причини, що спонукали покликаних відмовитися від запрошення на вечерю? Адже в того, хто купив землю, могла бути нужда скоріше почати на ній якісь роботи, щоб не упустити, наприклад, час посіву або поливу; той, хто купив волів, міг квапитися випробувати їх у роботі, щоб у разі їх непридатності мати ще можливість повернути їх скотареві-хазяїну. Ще більше вибачною, можна навіть сказати – «законною», видається причина третього запрошеного, що не прийшов, адже сам Закон старозавітний звільняв молодожона не лише від виконання громадських обов’язків, але і від участі у війні, кажучи, що «нічого не слід покладати на нього; нехай він залишається вільний у домі своєму впродовж одного року і звеселяє дружину свою, яку взяв» (Втор. 24:5).

Так що ж поганого в полях, волах або весіллях? Чому Бог, збираючи покликаних на бенкет, гнівається на тих, хто не прийшов, з таких, здавалося б, поважних причин?

Часто тлумачі цієї притчі кажуть, що вона – про фарисеїв, адже Христос розповідає її на обіді в домі «одного з начальників фарисейських» (Лк. 14:1). При цьому улаштовувач вечері в притчі символізує Бога-Отця, посланий Ним раб, за змістом промови – Син Божий Ісус Христос, покликані – богообраний народ взагалі і фарисеї зокрема. І коли покликаний Богом народ не йде на бенкет, закликаються нові гості. Закликаються вони два рази: спочатку з вулиць і провулків збираються «убогі, каліки, криві і сліпі», тобто, за думкою тлумачів, митарі і грішники, а потім, з доріг і з-під огорож – люди, які ще нижче стоять, тобто язичники.

І так комфортно думати, що сказана ця притча задля застереження далеким і байдужим нам фарисеям, а не нам. Але Євангеліє – Блага звістка усім людям, Бог кличе на Свою вечерю і нас теж, ми теж у колі покликаних. І оскільки «Бог є Любов» (1Ін. 4:8), то – покликаних до любові до Бога і ближнього.

Але ось настає літо, на городі приходить час посіву або поливу і пустіють храми. Ось купуємо ми сучасних волів – автомобіль – і вже нестерпний нам водій іншої машини, що не поступився нам дорогою, і, як не без гіркої іронії помітив один уважний християнин, «сів за кермо – перестав бути християнином». Ось Бог дає нам сім’ю і ми або не можемо зберегти в ній мир, або вдаємося до протилежної крайності і затуляємося нею від Бога. Проте, у тому ж розділі Євангелія Спаситель каже: «Коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником… Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником» (Лк. 14:26,33).

Іншими словами, навіть найдобріше в житті, якщо ставиться на місце Бога, добрим бути перестає. Можливо, тому Бог за Своєю милістю до пропащого і свавільного творіння, до нас з вами, люблячи, ламає наші «досягнення», що затуляють від нас Небо. У перекладі сказано: «Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій» (Лк. 14:23). У грецькому тексті стоїть слово (αναγκασον), що означає «змусь, примусь». Господь іноді забирає в нас те, що занадто вже нас сковує.

Так що ж – не потрібно піклуватися про сім’ю і прожиток? Потрібно, звичайно, але важливо не забувати, що людина створена не для них, а для вічності. Вічності з Богом, а через Нього і, ймовірно тільки через Нього, – з ближнім, із сім’єю, зі всім світом. «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:33). А Царство, шлюбний бенкет, вечеря Господня вже запропоновані нам, ми вже покликані.

«Ідіть, бо все вже готове» (Лк. 14:17). Амінь.

Автор: священик Гліб Козлов

Усе по темі: 28 неділя після П’ятидесятниці