«Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах».

Будемо будувати собі доми вічні. Тут – суперечки й чвари з приводу меж і стін. Там немає ні заздрості, ні наклепу, ніхто не стане сперечатися з вами за межі. Цей дім неодмінно треба буде покинути, а той залишиться при нас назавжди. Цього бідний не може збудувати, той можна збудувати й на дві лепти, як удовиця. Щоби мати пишні доми тут, про те ми всіляко дбаємо, а щоби на небесах улаштувати собі хоча би мале пристановище, про те не турбуємося.

* * *

Є одна легенда про ап. Фому, який після зіслання Святого Духа пішов проповідувати Благу вістку до Сирії, Персії та Індії.

Цар однієї індійської народності послав знаменитого купця розшукати доброго будівничого, який зміг би збудувати йому прекрасний величавий намет-замок, подібний, як мають римські імператори. Зустрів він ап. Фому, а той сказав, що допоможе цареві побудувати якнайкращий палац. Цар дав йому багато грошей на таку ціль.

Однак апостол Фома всі ці гроші роздав бідним і почав їм проповідувати віру Христову. Довідавшись про те, цар ув’язнив апостола. Але по якомусь часі брат царя мав у хворобі видіння. Ангел показав йому прекрасний палац, який на небі збудував для його брата-царя ап. Фома. Хворий розповів цареві своє видіння. Цар покликав до себе Фому, який навчив його головних правд Христової віри і про те, що добрі діла будують нам у потойбічному світі найчудовіший намет щасливої вічності. Після того цар з усім своїм двором охрестився.

* * *

Тому зроби собі дім з меншими витратами і з меншою працею. Цей дім споруджується руками бідних, тобто ділами милосердя, і він є найкращою будівлею. А сусідами будеш мати не злодіїв і розбійників, а самих апостолів, пророків і святих царів.

Розважання на кожен день