Двадцятий восьмий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Лк. 20:19-26)
«Віддавайте кесареве кесареві, а Боже – Богові»
Якщо правильно розсудити, то все на землі є Божим. Навіть те, що ми маємо: і багатство, і дар слова, і сама душа – все від Господа. І дійсно, треба тільки дивуватися Божій любові, що Він, маючи можливість узяти в тебе все проти твоєї волі, не хоче цього робити без твоєї волі, щоб ти заслужив нагороду.
Наприклад, Він може взяти твою душу без твоєї волі, але хоче, щоб ти віддав її зі своєї волі: «Я щодня вмираю» – як ап. Павло (1Кор. 15:31). Він може позбавити тебе почестей без твоєї волі й зробити тебе приниженим, але хоче, щоби це було з твоєї волі, щоб ти отримав нагороду. Він може зробити тебе бідним проти твоєї волі, та хоче, щоби ти став таким добровільно, щоби дарувати тобі вінці. Чи бачиш Боже людинолюбство і наше засліплення?
Досяг ти високого ступеня достоїнства й отримав владу церковну? Не мудруй – не ти досяг цієї честі, а Бог оповив тебе нею і бережи її, як чужу; не зловживай нею; не витрачай на те, на що не слід; не гордися і не привласнюй собі, але вважай себе бідним і незнатним.
Отримав ти дар слова? Не гордися і не будь пихатим. Це не твій дар. Не будь невдячним за дари Божі.
Усе ми отримали від Христа. Від Нього маємо і саме буття, і життя, і дихання, і світло, і повітря, і землю.
«Моє» і «Твоє» – це лише пусті слова, а на ділі все є Божим. Ось чому ап. Павло каже: «Ми Ним живемо‚ i рухаємось‚ i існуємо» (Діян. 17:28), і розмірковуючи про віру, говорить: «І ви не свої… Бо ви куплені дорогою ціною» (1Кор. 6:19-20).