Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Богоявлення . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Істина прихована від грішника. Хто впав у бруд і болото пристрастей не бачить Неба, і в кращому разі йому явлено тільки спотворене віддзеркалення небесного світла в брудній болотяній поверхні. Покаяння очищає погляд, відкриває очі, забруднені сумішшю пристрастей, дає можливість людині споглядати Бога, а не своє перекручене гріхом уявлення про Нього. Бо тільки «чисті серцем… Бога побачать» (Мф. 5:8)!

«Небо замкнулося» (Лк. 4:25), приховане від погляду і досягнення людського, тому що творіння затулило очі творінню, залишаючи невидимим, невідчутним Невечірнє Світло Боже. Люди мислили про Бога, як хотіли, зводячи наклеп на Всевишнього і Святого, роздумуючи про Творця як про творіння, «і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів» (Рим. 1:23).

Всяке пізнання Бога починається з покаяння, яке прояснює серце, відкриває очі душі, переводить їх від самоспоглядання до пильного і благоговійного погляду в Небо. Без покаяння, без зміни свідомості жодне досягнення Бога неможливе. «У лукаву душу не ввійде премудрість і не буде жити у тілі, поневоленому гріхом» (Прем. 1:4). Через те і підготовка грішників до Богоявлення, до незбагненного Одкровення Бога про Самого Себе починається з голосу, з Того Самого Голосу, Який звучить у пустелі і закликає народ Божий: «Приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому» (Мф. 3:3).

У сьогоднішньому святі парадоксально з’єдналися крайні самоприниження, кеносіс нашого Бога, і явлення величної надсвітової Слави Його як Єдинородного Сина Божого, в Якому перебуває благовоління Отця Небесного (Мф. 3:17). Коли Господь каже Своїм учням: «Більший же з вас нехай буде вам слугою. Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться» (Мф. 23:11,12), Він каже це тому, що Сам занурювався вже в глухі безодні людської гріховності, сходячи в пучину вод Йорданських.

Хрещення Господнє, Франческо Альбані

Води, напоєні міазмами гріха усіх тих, хто в хрещенні покаяння омив у них свою тілесну і душевну скверну, освятилися і очистилися після занурення в них Святійшого Тіла. Грішники, які поринули в ці священні води, отримали очікуване залишення гріхів. Та проте Той, Чиєю Жертвою це очищення здійснилося, залучився смертності людській і саме в цей момент дійсно став Сином Людським!

Благовоління Боже до пропащої людини, про яку сама людина уперше ясно і недвозначно почула на пустинному березі Йордану у великий і страшний день Хрещення Господнього, у тому і полягало, що «так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3:16,17). Ціна цього спасіння – тяжка смерть Христова, яка почала здійснюватися не на вершині Голгофи, а тут, на березі, при зануренні Безгрішного у води Йорданські, що омертвіли пристрастями грішників, які омилися в них.

І, як пам’ятний символ Жертви Христової, вода Йорданська заблискала благодатною непорочністю, засвітилася немеркнучим Світлом Божества, очистилася, і, всупереч усім законам пропащого єства, стала нетлінною, животворчою, святою! І людям, обмитим цією святою водою, несподівано відкрилися Небеса. Їм відкрилася прихована доти велика таємниця Пресвятої Трійці: Голос Отчий звучав з Небес; Дух Божий «у вигляді голубинім, сповістив слова ствердження», тобто підтвердив Своїм явленням Його слова; а Син, подібно до жертовного Агнця Божого, у цей момент перейняв на Себе скорботу і печалі людські, «просвічуючи і освітлюючи кожну людину, яка приходить у світ»!

Хіба ми не бачимо тепер, що Бог не залишив народ Свій? Хіба не явлено нам, які все ще сумніваються, все ще страшаться, чудове диво святої Водохресної води, яка дана нам в нетлінний і благодатний дар від нашого Господа, для зцілення і напоумлення нашого? Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Богоявлення