Якщо Хам, котрий відкрив чуттєву наготу батька свого, наразив себе на прокляття і, втративши однакову з братами честь, засуджений служити їм, якщо не він сам, так усі нащадки його, то на що наразяться ті, котрі виявляють гріхи братів і не лише не приховують їх, але намагаються зробити ще більш відомими і через це розмножують гріхи? Тому що, коли ти виявляєш гріх брата, то не лише його зробиш, можливо, безсоромнішим і не схильним до повернення на шлях чеснот, але й тих, хто слухатиме тебе, більше вкоріниш у безпечності і схилиш до стійкості в злі; мало цього, ти даси привід і до хули на Бога. А яке покарання очікує тих, хто дає привід до цього гріха, всякому відомо.

Тож уникатимемо безсоромності Хамової, а наслідуватимемо чесноти скромних синів Ноя, котрі вони виявили стосовно наготи батька, і таким чином приховуватимемо гріхи братів не для того, щоби схилити їх до недбальства, але щоби, навпаки, цим сильніше спонукати їх до найшвидшого звільнення від зарази гріховної і повернення на шлях чеснот. Бо для людини уважної відсутність свідків гріхів її полегшує виправлення; навпаки, коли душа втрачає сором і побачить, що її злочини відомі всім, то не скоро зважиться виправитися, але, наче впавши в глибоке озеро і віднесена безліччю хвиль все нижче і нижче, буде вже не в змозі виплисти наверх, нарешті, зневірюється і втрачає надію на виправлення.

Тому, прошу, не будемо ні самі відкривати прогрішень наших братів, ні, коли взнаємо про них від інших, не намагатимемося побачити наготу їхню, але, подібно до добрих синів Ноя, приховаємо її і постараємось виправити пропащу душу напученнями та порадами, нагадуючи їй про велич людинолюбства Божого, про безмежну доброту і незмірне милосердя Його, щоби нам удостоїтися більшого, як сини Ноя, благословіння від Бога всіх, “ Який хоче, щоб усі люди спаслися i досягли пізнання істини” (1Тим. 2:4), і “Хіба Я хочу смерти беззаконника?, – слово Господа Бога, – Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий?” (Єз. 18:23).

Зібрання повчань