Христос учить народ, Джеймс Тіссо

Про початок громадського служіння Спасителя і необхідні передумови для цього роздумує редакція сайту . . .

«Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. …І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, – і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:13,16,17), – от так постає перед нами картина Богоявлення.

Але не менш цікаве те, що далі зробив Спаситель після Свого хрещення: «Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол» (Мф. 4:1), – що власне і сталося, коли після сорокаденного посту Спасителя спокушав сам диявол, певно, не до кінця розуміючи з Ким саме має справу. І лише після випробовування в пустелі Ісус Христос, «залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському», де почав «проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:12-17).

Отже, ми бачимо низку послідовних подій: хрещення, якого Спаситель не потребував, але все одно хрестився, «бо так належить нам (тобто Ісусу і Іоанну) виконати всяку правду» (Мф. 3:15), сорокаденного посту якнайдалі від людей, три спокуси від сатани, і лише тоді Христос вийшов на публічну проповідь. Крім того, не варто забувати, що Спасителю мало бути 30 років (див. Лк. 3:23), адже саме цей вік вважався в юдейському суспільстві віком повноліття у звичному для нас розумінні.

От такий вигляд мала підготовка Спасителя до громадського служіння. Погодьтеся, не так вже багато людей зголосяться проповідувати про прийдешнє Царство Небесне (Царство Боже), витративши стільки часу, зусиль власне для підготовки до самої проповіді. Вже не кажучи про ціну, яку довелося заплатити Ісусу за цю проповідь… Як і кожному, хто все ж таки зголоситься продовжувати розпочату Господом Ісусом Христом роботу: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34).

І хрест на той момент був зовсім не символом Християнства або ж просто ювелірною прикрасою, а знаряддям страшної страти, так що ці Христові слова для Його сучасників були, м’яко кажучи, шокуючими. Але саме це Господня умова для налагодження правильних стосунків з Христом, звісно, якщо ви хочете, щоб вони тривали у вічності: «Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її». І підтверджує ці слова Спаситель не менш категорично: «Якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими» (Мк. 8:35,38).

Проповідувати про прийдешнє Царство Боже попри всі кпини, насмішки, погрози, навіть небезпеку для здоров’я або ж життя не чекаючи нічого доброго у світі цьому… чесно кажучи, можна вважати справжнім дивом те, що знаходиться чимало людей, які все ж таки зголошуються це робити, або ж просто безглуздям… Але так можна вважати лише зі сторони, адже для таких щасливців Царство Боже вже настало: «Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:21).

Редакція сайту

Усе по темі: Неділя після Богоявлення