Ностальгія за чудесами
“Чи дійсно раніше було більше Божих чудес, а нині їх кількість значно зменшилася?”, – роздумує над цим питанням редакція сайту . . .
«Раніше було краще», – подібний ностальгічний вислів можна почути з вуст багатьох старших (і не дуже старших) людей. Не оминуло це явище і вірних: хтось ностальгує за молодими роками, вважаючи, що раніше люди сильніше вірили в Бога, а хтось взагалі поринає в глибину віків, вважаючи, що тільки тоді люди вірили в Бога. Не оминула така ностальгія і чудес: так на думку багатьох справжні дива відбувалися лише в біблійні часи, а нині стався суцільний (чи майже суцільний) занепад віри, через те і дива відтоді припинилися…
Але здається, що так само люди думали… і сто, і дві сотні років тому, адже «що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9). От лише люди про це постійно забувають, через що вертаються до того, звідки почали… забуваючи про ті дивовижні зміни, що відбулися в оточуючому нас світі за минулі століття, роки. А якщо пригадали біблійні дива, давайте розглянемо декілька з них. І допоможе нам у цьому Книга Діянь святих апостолів.
Чому саме ця книга? Бо, по-перше, вона історична, і чудес у ній зустрічається куди більше, ніж у пророчих чи повчальних книгах, як, наприклад, у Книзі Притч Соломонових. Крім того, тут не зовсім доречно згадувати події виходу євреїв з Єгипту чи євангельські події, адже в обох цих визначних біблійних подіях був присутній власною персоною Господь, що саме по собі є справжнім дивом. Навіть не так: справжнім ДИВОМ. А коли Джерело всіх див перебуває поруч з людьми, то з ними просто апріорі не можуть не ставатися дива, як, наприклад, чудо помноження хлібу і риб: люди прийшли послухати Ісуса, так би мовити, отримати небесного хліба, а коли зголодніли – отримали і земного. І печену рибу на додачу.
Отже, Книга Діянь святих апостолів, випадок з дияконом Филипом: «І наказав (тобто Филип) зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його. Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи. Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії» (Діян. 8:38-40). Тут ми бачимо перед собою картину миттєвого перенесення певної людини на велику відстань. Чудо? Авжеж! А що б сказав Филип і його сучасники на авіа перельоти? Чудо, і ніяк інакше! Йдемо далі.
«Трапилося, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді. Там знайшов він одного чоловіка на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений. Петро сказав йому: “Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї”. І він зараз же встав» (Діян. 9:32-34). Тут ми бачимо дивовижне зцілення чоловіка, який 8 років був нерухомим. Чудо? Жодних сумнівів, адже це не випадок «зцілення», коли якийсь черговий шарлатан, що видає «себе за якогось великого» (Діян. 8:9), зцілює невідомо кого, що ходив буквально зранку. Але сучасна медицина навчилася зціляти багато недуг, що раніше приводили людей до каліцтва, і, що найголовніше, вона навчилася попереджати ці недуги. Так що, цілком можливо, Еней був би здоровим, і Петру не випала нагода зцілити його. Втім, як і воскрешати Тавифу (див. Діян. 9:36-41). Як би там не було, але за останні дві тисячі років медицина зробила величезний крок уперед, що дозволило людям долати чимало хвороб, а також суттєво подовжило тривалість людського життя. Як і його якість у плані подолання болю, адже анестезія у звичному для нас розумінні з’явилася буквально півтора століття тому і навіть страшно собі уявити життя без неї. Так що для Петра і його сучасників сучасні анестетики чудом інакше ніяк не назвеш. Йдемо знову далі.
Еліма-волхв «противився їм (Павлу і Варшаві), намагаючись відвернути проконсула від віри. Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього, сказав: “О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх? І нині ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу”. І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря» (Діян. 13:8-11). Ясна річ, що це чудо, і дуже добре, принаймні, для супротивників Благої Звістки, що подібні речі не відбуваються з ними сьогодні! Хоча, якщо глянути з духовного боку, вони залишаються такими самими сліпцями, як Еліма, і сьогодні, що може мати для них трагічні наслідки у вічності.
Так до чого ж саме ми закликаємо цим дописом? По-перше, чуда можуть приносити шкоду людям як це сталося з Елімою-волхвом. Так що завжди треба ставити Божу волю наперед, а не власні бажання, коли ми щось просимо в Нього, адже для багатьох не секрет, що найтяжчий хрест – це хрест, що людина випросила сама для себе, пристрасно бажаючи отримати щось для себе чи своїх близьких. По-друге, багато речей, які нас оточують, є справжнім дивом для наших предків: ті ж самі авіа перельоти та досягнення сучасної медицини. І треба бути вдячними Богові за них: що дав можливість людям досягти їх, а нам послуговуватися ними. І, по-третє, «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8), – через те не варто шукати чудеса в життях інших людей, а треба поглянути на власне життя, і за умови вдячності Богу, ви знайдете у своєму житті чимало чудес!
Редакція сайту
Ваш коментар: