Злі люди і ті, котрі живуть у гріхах, ще раніше за майбутнє вічне покарання і тут уже караються. Не кажи мені, що ця людина користується розкішним столом, одягається в шовковий одяг, оточена натовпом слуг і гордо ступає по торжищу: але відкрий совість її, і побачиш усередині великий бунт від гріхів, безупинний страх, бурю, обурення; побачиш, що розум, як на судилище, зійшов на царський престол совісті і, подібно до судді, сидить, розставляє довкола помисли, як катів, мучить душу і шматує за гріхи, і сильно кричить на неї, тим часом, як ніхто не знає про це, крім одного Бога, Котрий це бачить.

Дійсно, той, котрий живе розпутно, хоча би був безмірно багатий і не мав жодного обвинувача, сам невпинно звинувачує себе внутрішньо: задоволення в нього короткочасне, а скорбота постійна; звідусюди страх і тремтіння, підозра і неспокій; він боїться провулків, тремтить від самих тіней своїх рабів, як тих, котрі знають, так і тих, котрі не знають, і тієї самої, котру він розбестив, ображеного чоловіка; де не ходить, усюди носить зі собою жорстокого обвинувача – совість, сам засуджує себе і не може нітрохи заспокоїтися. Бо і в постелі, і за столом, і на торжищі, і вдома, і вдень, і вночі, часто в самих сновидіннях бачить він образи свого гріха, провадить життя Каїна, “ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі” (Бут. 4:12) і – про що ніхто не знає – всередині має вогонь, завжди запалений.

Те ж буває і з хижаками, і з користолюбцями; те ж із тими, що впадають у п’янство і взагалі з усяким, хто живе в гріхах: бо неможливо порушити це судилище совісті; бо, якщо ми і не творимо чеснот, однак журимося, що не наслідуємо її; якщо і чинимо зло, однак після гріховного задоволення відчуваємо скорботу. Праведним і тутешнє, і майбутнє приносить велике задоволення; а злі і користолюбці і тут, і там караються. Вони і тут караються очікуванням майбутньої муки, поганою загальною про них думкою і навіть тим самим, що грішать і розтлівають свою душу; і після відходу звідси терплять нестерпні муки. Навпаки, праведники, хоча би тут терпіли незліченні біди, живляться солодкими надіями, смакуючи задоволення чисте, постійне, непохитне; а після цього життя долею їхньою будуть незліченні блага. Амінь.

Зібрання повчань