Прокляття як благословення. Звучить, чесно кажучи, дещо абсурдно, фаталістично чи навіть обурливо. Хоча і таке буває в житті. Ясна річ, не завжди і не з усіма. Хоча, можливо, ми просто всього не помічаємо, адже недаремно Біблія каже: «До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28). Передчуваємо цілу низку зустрічних питань, проте хочемо відразу звернути увагу на умову: «Тим, які люблять Бога», зазначивши, що все це стосується вірних і їх особистісних стосунків з Богом, Який їм все роз’яснить у належний час і за належних обставин.

І це стосується загалом всіх життєвих питань, а не тільки людських страждань і усіляких негараздів, коли люди, які до того рідко згадували Господа, раптом починають висувати до Нього цілу купу скарг і претензій. Можливо, таким приводом для багатьох стала війна і всі пов’язані з нею страхіття, для когось таким приводом може стати хвороба/смерть близької людини, для когось – це хронічні фінансові негаразди і багато що ще. Коли ж люди не отримують відповідей від Бога, Якого, до речі, вони могли взагалі раніше не згадувати, тоді вони починають ставити подібні питання (чи висувати претензії) до вірних, тобто людей, які, як на їх думку, добре знають Бога.

Тут хтось з вірних може, і до того ж цілком не безпідставно, саркастично посміхнутися: ми себе достеменно до кінця не знаємо, а ви про Бога питаєте? Загалом, є Слово Боже, Біблія, в якій даються основні відомості про Бога і стосунки з Ним, зокрема в ній сказано, що «тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28). Зважаючи на це, поглиблюйте особисті взаємини з Творцем і тоді Він вам все роз’яснить у належний час і за належних обставин. Ну, а якщо не подобається така порада, тоді залишається і далі висувати скарги і претензії до Бога, марно намагаючись почути від Нього відповідь… Відповідь, можливо, і буде, от тільки ви все одно не захочете прийняти (почути) її.

Все щойно нами написане, а вами прочитане, вселяє не дуже багато надій, але нічого не поробиш: багато, навіть дуже багато людей не хочуть приймати Господа, Творця нашого, обираючи за краще творити собі більш зручних для себе ручних богів, щоб потім поклонятися їм. Можливо, комусь так зручніше, от лише ці ідоли точно відповіді не дадуть. Як не намагайся…

Але закінчити цей допис хотілося б все ж таки на більш позитивній ноті, навівши один біблійний приклад прокляття, яке в підсумку стало благословенням. Це історія про зцілення Спасителем десяти прокажених: «І коли входив Він (Христос) в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися. Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин. Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей? І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе» (Лк. 17:12-19).

От так справдилися біблійні слова, що «тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра», от так зцілений самарянин зустрівся з Христом. Хто знає, чи сталася ця зустріч, якби самарянин був би здоровим? – Цього ми не знаємо, як не знаємо подальшої долі решти дев’яти зцілених від прокази. Можна лише припустити, що прокляття прокази не стало для них благословенням, як це сталося у випадку із самарянином.

Редакція сайту

Усе по темі: 29 неділя після П’ятидесятниці