Повернення блудного сина. Бартоломео Мурільйо

“У людей є вибір: або бути поруч Бога або опинитися на гноїщі, біля свинячого корита”, – вважає редакція сайту . . .

Неприємно визнавати той факт, що фактично кожен з нас у своєму житті поводився як один із синів з Христової притчі про милосердного батька, більш відомої під назвою «притча про блудного сина».

Пригадаймо для початку поведінку молодшого сина: «Батьку, дай мені частину майна, що належить мені» (Лк. 15:12). – З чогось ми взяли, що багато що у світі цьому належить нам і через це ми маємо повне право розпоряджатися усім цим на власний розсуд. Така поведінка часто призводить до цілком трагічних наслідків. Наприклад, ставлення до здоров’я: далеко не секрет, що багато людей починають цінувати власне здоров’я, коли його втрачають. Втім, треба віддати належне, багато хто втративши його, так і не починає його цінувати. Або ж наші близькі. Аналогічна ситуація: коли вони поруч з нами, ми це сприймаємо як належне, а починаємо їх цінувати, коли цих людей немає поруч з нами. Подібний перелік речей і явищ, які ми починаємо цінувати лише втративши їх, можна продовжувати нескінченно довго.

Але є ще одна царина, яку більшість людей не те, що не цінує, багато хто її просто не згадує. Мова зараз про стосунки з Богом. Ці стосунки – найбільша коштовність, яку людина може мати в цьому світі, проте для багатьох людей вони не мають жодної цінності, хоча ті самі люди знають, що Бог для них хоче тільки блага, але вони воліють мати блага без Бога, через що часто отримавши їх від Нього (те ж саме фізичне здоров’я), йдуть від Нього «у далекий край» і розтрачують там отримані блага живучи розпусно. І зовсім не факт, що розтративши свої блага, вони повертаються до Бога, часто вони просто гинуть у далекому краї забувши про Нього.

А є ще поведінка другого сина, який начебто залишився біля батька, проте стосунки з друзями для нього куди важливіші за стосунки з Ним: «Ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми» (Лк. 15:29). Часто такий підхід нагадує поведінку багатьох вірних, які через якийсь час свого релігійного життя починають… м’яко кажучи, торгуватися з Богом. Такі люди вважають, що вони роблять велику послугу, що перебувають поруч з Богом, через що Він є їх боржником з усіма відповідними наслідками. От таким людям невтямки, що загалом у нас, людей, є вибір: бути або поруч Бога, або рано чи пізно опинитися на гноїщі, біля свинячого корита. І немає жодної гарантії, що потрапивши на гноїще, ми зможемо назад повернутися до Бога. Особливо, коли відкинули відносини з Ним.

От така поведінка двох синів, яку більшість з нас копіювала або копіює. Можна лише подякувати Богові, що багатьох людей Він відвернув від такої поведінки або перебуває в процесі навернення. Хоча, слід віддати належне, більшість людей все ж таки продовжує поводитись як ці нетямущі сини: «Бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними» (Мф. 7:13). І цю широку дорогу можна назвати дорогою «шукачів кращого життя без Бога і тих, хто вважає себе скривдженим Ним».

Редакція сайту

Усе по темі: Неділя про блудного сина