Проповідь священика Гліба Козлова в 1-шу Неділю Великого посту . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Чи не занадто багато чекає від нас Бог? Чи не занадто страшні і нестерпні для нас слова сьогоднішнього апостольського читання: «Щоб вони не без нас досягли досконалости»? Без нас – ледачих і маловірних, обмежених і понівечених гріхом – не досягають досконалості ті, «яких увесь світ не був достойний». Поки я грішний і недосконалий, не досягають досконалості і вони. Поки хворий один член, не можна вважати здоровим і усе тіло, іншими словами, до тих пір, поки кожен з нас не виросте в призначену йому міру, поки ми не такі, якими чекає на нас Бог, до цих пір не здійснюється в повноті Його задум і про інших, про тих, хто гідніший за нас, про весь світ.

І здається нам іноді, що це занадто високі вимоги, що наші гріхи, які постійно повторюються, наше безсилля в боротьбі з ними роблять таку досконалість недосяжною. Такі висновки багато в чому справедливі, адже і правда, самі, своїми силами, не можемо ми не те що піднятися до призначеної нам подоби Божої, але навіть просто стати хоч трохи менш сумовитими і егоїстичними.

Але надія наша не на справедливість висновків, а на милість Божу, на Його любов і силу, «тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалости», або, як той же апостол Павло каже в іншому своєму посланні: «Отже помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує» (Рим. 9:16).

Чому ж не від того, хто бажає і не від того, хто трудиться? Невже немає нам нужди бажати стати кращими і докладати до цього зусиль? Гадається, ці слова зовсім не означають нашої пасивності, нашої неучасті в досягненні кращого. Просто Бог не насилує нас Своїми дарами або очевидними чудесами і залишає нам свободу прийняти Його милість. Він чекає нашого вибору, нашого сприяння. Але саме сприяння, співробітництва, а не автономних зусиль, самодостатніх технологій або закону, що має на меті самого себе. Саме про ці, нехай найправильніші і найвищі, але самостійні зусилля, що не від Бога походять і не до Нього спрямовані, і пише Павло далі: «Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри. А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув. Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону» (Рим. 9:30-32).

Отже, якщо ми, не вимагаючи доказів і чудес, повіримо, довіримося Богові, зуміємо радісно прийняти усе, що Він нам посилає, то і до нас буде звернена обіцянка Спасителя – «Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш. І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським». Амінь.

Автор: священик Гліб Козлов

Усе по темі: 1 неділя Великого посту