Проповідь о. Івана Петришака на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа …

«Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа» (Лк. 1:45) – виголошує Свята Єлисавета, звертаючись до Діви Марії. Євангелист Лука розповів про цю подію і в ній показав справжню поставу людини перед Богом. Віра – дуже важливий аспект духовного життя. Саме віра вводить людину у світ Бога. Через віру відбувається спілкування людини із своїм Творцем. «А без вiри догодити Боговi неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є…» (Євр. 11:6). Діву Марію названо блаженною, бо повірила. А в що вона повірила? Повірила слову ангела, який сказав: «І ось зачнеш в утробі і народиш Сина» (Лк. 1:31). Завдяки тому, що повірила, як стверджує Єлисавета, здійсниться сказане їй від Господа.

Святе Писання відкриває нам багато осіб, які повірили Богові. Батьком віри був Авраам. Він був бездітним і гадав, що спадкоємцем його дому стане хтось із його слуг. Та Бог йому об’явив: «Подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків. Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність» (Бут. 15:5-6). Господь вів Аврама (таке було його початкове ім’я) дорогою віри. Вперше, коли Він його покликав, йому було 75 років. Йому було сказано: «Піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі» (Бут. 12:1). І що робить Аврам? Збирається і йде за Божим голосом. Покидає Харан, так називалося місце, де він жив, та йде, не знаючи куди, веде кочовий спосіб життя. Різні події стаються в його житті, про що описує книга Буття. Отож, у 75 років був покликаний, а до 99 років життя спадкоємства немає. Обітниця Божа звучала, що потомство його буде, як «пісок морський» (Бут. 32:12). І от аж у 99 років з’явився йому Господь і сказав: «Я Бог всемогутній; ходи переді Мною і будь непорочним; і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе» (Бут. 17:1-2). Тоді Господь змінює Авраму ім’я на Авраам і незабаром здійснює обітницю. Як бачимо, те що Бог задумує, неодмінно стається. Потрібно лише не втрачати надії і вірити.

Іншими представниками віри хочу згадати Авеля, який приніс кращу жертву, ніж Каїн; Ной з вірою побудував ковчег і врятував дім свій; Мойсей виховувався в домі фараона і, коли виріс відрікся зватися сином дочки фараона, бо волів краще страждати разом з людом Божим, ніж зазнавати дочасної гріховної втіхи; вірою Божий народ перейшов Червоне море, коли утікав з єгипетської неволі; вірою єрихонські мури впали по семиденному обході; Макавейські брати, які не зреклися Божого закону загинули всі семеро разом із своєю матір’ю. Пригадаймо Сусанну, яка була вродливою молодою жінкою і не піддалася намовлянню суддів-старців, які хотіли її звести. Мовила: «Тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших. Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом» (Дан. 13:22,23).

Ось яку віру мали представники Старого Завіту. Уся історія Ізраїльського народу – це шлях віри. І ось, коли сповнився час, Бог посилає Свого Сина, Який народився від жінки. Збувається давнє пророцтво, яке записане в книзі Буття відразу після гріхопадіння: «І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:15). І сьогодні наші молитви звернені до тієї, яка розчавила голову змія – до Пресвятої Богородиці. Повіривши Божому Слову, вона прийняла Його у своє життя. Сам Ісус її Син пізніше скаже: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 11:28), тобто вони є щасливими. Віра в Бога, у Його Слово, робить людину щасливою. Це не означає, що віра робить людину безтурботною, навпаки, вона приносить багато труднощів, з якими треба боротися, але наприкінці обіцяє щасливе вічне життя. Віра дає людині надію на майбутнє життя.

В одному відпустовому місті є статуя бідного сліпця, який простягнутою рукою доторкається хреста. Внизу біля статуї напис: «Віднайти віру важливіше, ніж віднайти зір». Не зрікаючись своєї віри, сьогодні маємо багато мучеників. Багато вивезених у Сибір і замордовано по тюрмах, багато було тих, які вважали, що дочасне гріховне щастя не зможе їм замінити вічного життя з Богом, тому йшли на муки. Віра давала їм силу витримати усі удари долі, які траплялися на їхньому шляху.

Сьогодні, у ці дні, ми вшановуємо ту, яка показала найдосконаліший вияв віри – Пресвяту Богородицю. Прийнявши Бога в своє лоно, вона стала святинею Бога. І ми, коли з вірою приступаємо до Бога і приймаємо Його в своє життя, стаємо Божою святинею. Молімося в ці дні, коли роздумуємо про життя Матері Божої, щоб вона, Божа Мати, яка пройшла крізь життя дорогою віри, провела і нас дорогою нашого життя у вірі; щоб ніщо, ані терпіння, ані труднощі житейські не змогли нас звести із дороги життя, яка веде до Бога. Амінь.

Автор: о. Іван Петришак

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці