“У світі повно прикладів відступництва, проте є і вірність, яка свого часу стане прикладом для осудження невірних”,- вважає редакція сайту . . .

Тема відступництва не є дуже популярною темою в Церкві серед вірних. Проте вона дуже цікава для людей світу цього, які таким чином намагаються приспати, заспокоїти власне сумління, яке не дає їм спокою стосовно того, чому вони не покаялися і не приєдналися до спільноти вірних. Але як вже повелося, скалка в Тілі Христовому, яким за визначенням є Церква, у світі набуває вигляду величезної колоди, яку люди світу цього намагаються не помічати…

А помічати насправді є що, якщо взяти для прикладу сучасні українські реалії. Адже скільки людей за останнє десятиліття зрадили даній ними свого часу присязі, перейшовши на бік російського ворога! Це стосовно вірності державі, а скільки подружніх зрад коїться у всьому світі буквально щохвилини! Це хіба не відступництво? А скільки клятв і обіцянок щодня порушуються людьми? Певно, нема ліку всім зрадам і всьому відступництву, що коїться людьми…

Але поряд з відступництвом є і приклади вірності: Богові, подружжю, власним обіцянкам та рідній країні, про що йде мова в наступній новині:

«88-річний дідусь, який мешкав у селищі Очеретине Донець­кої області, самостійно вибрався з окупації. Літній чоловік не хотів переходити на російський паспорт.

Історію Івана Яковича розповів очільник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін.

Іван Якович

“Усю ніч пан Іван ішов до якого-небудь переїзду. Так як були обстріли, то він був змушений їх перечекати. А потім пішов далі. При собі мав лише пенсійне посвідчення та рюкзак з речами. Український паспорт забрали окупанти і в нього, і в сусідів”, – написав Філашкін у фейсбуці.

Волонтери зустріли дідуся на підконтрольній Україні терито­рії і допомогли дістатися до Покровська. Тепер Івана Яковича евакуюють до тимчасового притулку в Дніпрі. Згодом його переведуть до одного із закладів соціального захисту, де виді­лять житло та нададуть необхідну допомогу.

“Історія пана Івана вражає. Це – громадянська позиція і любов до Батьківщини”, – наголосив Вадим Філашкін. (джерело)

Окрім громадянської позиції та любові до Батьківщини ще може бути моральність та почуття власної гідності – це теж дуже серйозні чинники, які спонукують людину відкидати, здавалося б, більш прийнятні зі світського погляду варіанти, і діяти всупереч добробуту і вигоді, навіть ризикуючи життям.

А наостанок хотілося навести Христові слова адресовані Його апостолам: «Істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих» (Мф. 19:28). Чому саме вони? – Бо ці люди обрали Христа і пішли за Ним, на відміну від своїх сучасників, через що їх вчинок ставитиметься в приклад тим людям, які «полюбили більше людську славу, ніж славу Божу» (Ін. 12:43). Те саме стосуватиметься і прикладу людей, які обрали поневіряння з рідною Україною, ніж співпрацю з її ворогом.

Бути вірним

Ваш коментар: