Іуда Іскаріот

Про те, чому в Біблії не вказані всі мотиви Іудиної зради і який це урок для нас, роздумує редакція сайту . . .

Багато кого з нас цікавлять чи навіть хвилюють різноманітні питання. Часто з цими питаннями ми звертаємося до Бога Живого. От тільки не завжди отримуємо на них відповіді. Або ж Господь ставить нам у свою чергу Свої питання. Чому таке відбувається? – Бо Бог «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1Тим. 2:4), через те часом вдається до такої «духовної терапії».

Так, наприклад, напередодні Великодня, особливо в страсний тиждень, багато людей повертаються до питання: чому Іуда Іскаріотскьий зрадив свого Вчителя, які причини рухали ним? Адже невдовзі після свого страшного вчинку, побачивши до чого призвела зрада, Іуда «розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну» (Мф. 27:3,4). Цей вчинок свідчить про те, що Іуду картало сумління, на відміну від храмових служителів, які лише цинічно відреагували на його терзання, заявивши: «Що нам до того? Гляди сам» (Мф.27:4) Вочевидь, цих людей сумління аніскілечки не турбувало.

Але повернімось до Іудиних мотивів. Лише в Євангелії від Іоанна міститься натяк на причину Іудиної зради: він «був злодієм»[1] (Ін. 12:6). Але, якщо фінанси були єдиним мотивом для зради, тоді б Іуда не повертав би гроші, бо в такому разі його зрада втратила взагалі будь-який сенс. Зважаючи на це, можна припустити, що були інші мотиви, які підштовхнули Іуду до цього ганебного вчинку. Але про ці причини ми не знаходимо жодної суттєвої зачіпки в Біблії, через що люди в усі часи вдавалися до усіляких припущень і здогадок.

У свою чергу не хотілося вдаватися до таких міркувань, а куди краще задуматися над тим, чому Господь не дав у Біблії чіткої відповіді на запитання: якими мотивами керувався Іуда у своїй зраді? – І от тут хотілося б висунути свою гіпотезу з цього приводу: на Іудиному місті міг би опинитися багато хто з нас. Не всі, але багато хто, через те Біблія і не відкриває всіх Іудиних мотивів, бо інші люди на його місті скористалися б іншими, але це в жодній мірі не змінило суті справи: Ісус був відданий на смерть. І це обов’язково сталося в другому місці, і в інші б часи, якби в Трійці був би план відправити Ісуса в інший час і в друге місце. Інакше ніяк не могло відбутися, бо живий Ісус і людський гріх не можуть співіснувати в одному просторі та в одному часі.

Це стосуватиметься і потойбічного життя: «Не ввійде до нього (тобто Небесного Єрусалиму) ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя» (Одкр. 21:27). І якщо грішному людству на якийсь момент вдалося «позбутися» Ісуса, і вдається також багатьом до наших днів, коли вони відкидають святі Божі заповіді, то в потойбічному світі відкидати Бога в них не вийде, а все через те, що Бог їх Сам відкине.

Редакція сайту

[1] Крім цього моменту, в Євангелії від Іоанна міститься ще одна вказівка: «Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше» (13:26,27), – але це був не мотив, а кінцевий наслідок Іудиного рішення зрадити Ісуса. Так що цей момент не можна вважати одним з мотивів Іудиної зради.

Усе по темі: Великий четвер