Засмучує мене нечестя тих, котрі спостерігають за днями, ворожать і думають, що, коли перший день нового року і цього місяця вони проведуть в утісі та веселощах, то й цілий рік будуть проводити так само. Хіба ти не чув, що говорить Павло: “Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки. Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас” (Гал. 4:10-11).

Вкрай безумно – на підставі одного дня, якби він був щасливим, очікувати того ж упродовж цілого року; і не лише від безумства, але й від диявольської намови походить таке міркування, щоби не власній діяльності і старанності, але кругообігу днів полишати справи нашого життя. Щасливим для тебе буде рік у всьому не тоді, коли ти нап’єшся п’яним у перший день, але коли і першого, і кожного дня робитимеш бажане Богові.

День буває поганим чи добрим не через свою властивість, – бо день від дня нічим не відрізняється, – але завдяки нашому старанню або недбальству. Якщо ти зробив добро, то день для тебе добрий; а якщо ти згрішив, то він поганий і тяжкий. Якщо ти так міркуватимеш і так розпоряджатимешся собою, кожного дня молячись і даючи милостиню, то весь рік буде для тебе щасливий; якщо ж сам не станеш дбати про чесноту, а душевного щастя свого очікуватимеш від початку місяців і рахунку днів, то не буде в тебе нічого доброго.

Це знає диявол і тому, намагаючись зупинити наші подвиги і чесноти і загасити душевну завзятість, навчив приписувати дням і щастя, і нещастя. Бо хто переконаний, що день буває добрий чи поганий, той ні в поганий день не стане займатися добрими справами, думаючи, що все робив би він даремно і ні від чого не отримав би користі через необхідну властивість дня, ні в добрий день знову не стане займатися цим, думаючи, що власне його недбальство ніскільки не пошкодить йому через щасливу властивість дня: і, таким чином, у тому та іншому випадку він позбудеться свого спасіння і, вважаючи працю свою то марною, то надмірною, житиме в бездіяльності і нечесті.

Отже, знаючи це, ми повинні уникати підступів диявола, відкинути таке міркування, не спостерігати за днями, не відвертатися від одного і любити інший. Злий біс чинить такі підступи для того, щоби не лише ввергнути нас у недбальство, але й обмовити діла Божі, бажаючи затягти душі наші і в нечестя, і разом у недбальство. Та ми повинні остерігатися і чітко знати, що немає зла, крім гріха, і немає блага, крім чеснот і догоджання Богу. Радість буває не від пияцтва, але від духовної молитви, не від вина, але від повчального слова. Вино викликає бурю, а слово – тишу; те спричиняє шум, а це припиняє хвилювання; те затьмарює розум, а це освічує і затьмарене; те притягує скорботи, котрих не було, а це проганяє і ті, котрі були.

Бо зазвичай ніщо так не спричиняє благодушності і радості, як повчання мудрості: зневажати блага сьогочасні, прагнути до майбутніх, не вважати постійним нічого людського – ні багатства, ні влади, ні почестей, ні послуг. Якщо ти будеш так міркувати, то не станеш мучитися заздрістю, якщо побачиш кого-небудь багатим, і не втратиш духу через бідність, коли станеш бідним, і таким чином можна постійно святкувати. Християнинові слід святкувати не в певні місяці, не в перші дні місяця і не щонеділі, але все життя провадити в пристойному йому святкуванні.

Яке ж є пристойне для нього святкування? Послухай Павла, котрий говорить: “Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини” (1 Кор. 5:8). Отже, якщо в тебе чиста совість, то ти маєш постійно свято, живлячись добрими надіями і втішаючись упованням майбутніх благ; так само, якщо ти неспокійний у душі і винен у багатьох гріхах, то й при безлічі свят і торжеств тобі зовсім не краще за тих, хто плаче. Що мені в світлому дні, коли душа моя затьмарена занепокоєнням совісті?

Якщо ж ти хочеш отримати користь і від першого дня місяця, то чини так: коли ти побачиш кінець року, то подякуй Владиці, що Він увів тебе в такий круговорот років; скрушися серцем, прорахуй час твого життя, скажи самому собі: дні минають і проходять, роки закінчуються; більшу частину купівлі ми вже здійснили, а що зроблено нами доброго? Невже ми відійдемо звідси без усього, без усякої правди? Суд біля дверей, життя наше вже хилиться до старості. Так міркуй на початку місяців, про це згадуй при круговороті років; станемо помишляти про майбутній день, щоби і про нас хто-небудь не сказав того ж, що сказано в Пророка про юдеїв: “І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі” (Пс. 77:33).

Те свято, про котре я сказав, постійне, котре не очікує круговороту років і не обмежується днями, можуть святкувати однаково і багатий, і бідний, тому що тут не гроші потрібні і не багатство, а тільки чеснота. Ти не маєш грошей? Але маєш страх перед Богом, цей скарб, кращий за всі гроші, невичерпний, незбагненний, незмірний. Подивися на небо, небо небес, землю, море, повітря, види тварин, різноманітні рослини, на весь рід людський; уяви Ангелів, Архангелів, вищі Сили; згадай, що все це – багатство твого Владики. Не може бути, щоби слуга настільки багатого Владики був бідний, якщо Господь його милостивий до нього.

Спостерігати за днями – справа не християнської мудрості, але язичницької омани. Ти приписаний до вишнього міста, прийнятий у тамтешнє громадянство, вступив до товариства Ангелів, де немає світла, котре заступає темрява, ні дня, котрий закінчується ніччю, але постійно день, постійно світло. Туди дивитимемося невпинно. “Вишніх шукайте, – говорить Апостол, – де Христос сидить праворуч Бога” (Кол. 3:1). В тебе немає нічого спільного з землею, де є біг сонця, круговорот і дні; але, якщо ти живеш добре, ніч буває для тебе днем; навпаки, для тих, хто живе в розпусті, пияцтві і нездержливості, день їхній перетворюється на темну ніч не тому, що меркне сонце, але тому, що розум їхній затьмарюється пияцтвом.

Зібрання повчань