Про сріблолюбство
Апостол говорить: “Бо корінь усього лихого є сріблолюбство” (1 Тим. 6:10). Подивимося, зрештою, як це відбувається. Про це свідчить саме дослідження обставин. Бо яке зло не від грошей походить, або, правильніше кажучи, не від грошей, а від злого наміру тих, які не вміють користуватися ними? Тому що грошима можна було користуватися, як слід, можна було з їхньою допомогою успадкувати царство. Проте нині те, що дано нам для допомоги нужденним, для розради тим, хто согрішає проти нас, для прославлення Бога і на догоду Йому, – ми обертаємо проти нещасних убогих або, правильніше кажучи, проти нашої душі і через це ображаємо Бога.
Бо хто в іншого відбирає гроші й ввергає його в убозтво, той себе віддає смерті; і таким чином цього в цьому світі виснажує убозтвом, а собі готує вічне покарання. Невже в цьому випадку одне може бути порівнюване з іншим? Отож, яке зло не від них походить? Чи не звідси користолюбство, розкрадання, лайки, ворожнечі, сварки й суперечки? Одержимі цією пристрастю хіба не простягають рук навіть на померлих, навіть на батьків і братів? Хіба не відкидають законів природи, заповідей Божих і взагалі усього? Чи не заради них запроваджені судилища?
Отже, знищ у собі любов до грошей, і припиниться війна, припиняться лайки, припиниться ворожнеча, припиняться чвари і любов до суперечок. Користолюбців належало б вигнати зі світу як згубників і вовків. Бо подібно до того, як супротивні й сильні вітри, подувши на тихе море, до основи його потрясають, і через це пісок, який знаходиться в глибині, змішують з горішніми хвилями, так і люди, жадібні до грошей, усе доводять до повного безладу. Людина, жадібна до грошей, не знає жодного друга. Що я кажу – друга? Вона не знає навіть самого Бога; бо, будучи одержима цією пристрастю, вона шаленіє.
І якщо розкриєш душу сріблолюбців, то знайдеш її таким чином улаштованою: вона озброєна не одним мечем і не двома, а незліченними; вона нікого не поважає, але лютує на всіх, – на всіх нападає й усіх сварить; вона вбиває не собак, а людські душі і голосно вивергає огуди на саме небо. Ними звергнуто все, від шаленої любові до грошей усе загинуло. Бо не знаю кого, кого стану звинувачувати; до такої міри це зло заволоділо всіма – правда, одними в більшій, іншими в меншій мірі, однак – усіма. І подібно до того, як сильний вогонь, будучи кинутий у ліс, усе руйнує й спустошує, так і ця пристрасть занапащає всесвіт: царі, правителі, приватні особи, жебраки, жінки, чоловіки, діти, – всі однаковою мірою підкорилися цьому злу.
Неначе внаслідок того, що якийсь морок охопив усесвіт, ніхто не виходить зі сп’яніння. Втім, проти користолюбства незліченні виводять звинувачення – і в приватній розмові, і серед народу; однак виправлення ніде не бачимо. Що ж із цього вийде? Як загасимо полум’я? Можна загасити його, хоча би навіть воно піднялося до самого неба. Нам варто лише захотіти, і ми, поза сумнівом, переможемо це полум’я. Бо як воно посилилося внаслідок нашого бажання, так від бажання й знищиться. Хіба не вільна наша воля запалила його? Отож, вільна воля спроможна буде й погасити. Тільки побажаємо цього. Але яким чином може з’явитися в нас таке бажання?
Якщо звернемо увагу на суєтність і непотрібність багатства, на те, що воно не може нам туди бути супутником, що і тут воно залишає нас, що хоча воно перебуває тут, однак болячки від нього йдуть з нами туди; якщо подивимося, які великі там уготовані багатства і що коли порівняємо з ними земне багатство, то воно видасться нікчемніше за болото; якщо помітимо, що воно наражається на незліченні небезпеки, що воно надає тимчасову приємність і до того ж приємність ця змішана зі смутком; якщо добре розглядатимемо інше багатство, тобто те, котре приготоване у вічному житті, то матимемо тоді можливість знехтувати багатство земне; якщо вникнемо в то, що це останнє ніскільки не примножує нам ані слави, ані здоров’я, ані чого-небудь іншого, а, навпаки, ввергає нас у безодню загибелі; якщо дізнаєшся, що, незважаючи на те, що ти тут багатий і маєш багато підлеглих, – відходячи туди, ти відійдеш самотнім і голим. Якщо ми будемо часто повторювати й чути це від інших, то, можливо, повернеться до нас здоров’я, і ми вирятуємося від цього тяжкого покарання.