Будемо, улюблені, дякувати Богу і за чуттєві блага, але ще значно більше – за духовні. Цього хоче й Він, і заради цих-от благ дарує й ті, залучаючи й навчаючи ними недосконалих, як людей, котрі ще сильно прив’язані до світу. Проте, якщо вони, отримавши ці блага, на них і зупиняються, то зазнають осудження і покарання. Тож нехай не буде з нами, запевняю вас, нічого подібного, але блага духовні хай будуть предметом наших особливих турбот. Чому?

Бо коли є блага духовні, не буває ніякої шкоди через брак благ тілесних. А якщо немає їх, то яка нам залишиться надія, яка втіха? Тому про них завжди треба молити Бога і їх просити. Про них молитися навчив нас і Христос. І якщо ми вникнемо в ту молитву, то не знайдемо в ній нічого плотського, але все духовне. Навіть і те незначне чуттєве, про що ми просимо в ній, стає від способу прохання духовним. Уже й одне наставляння не просити нічого більше, як тільки хліба “насущного”, тобто щоденного, було б ознакою розуму духовного і любомудрого.

Але дивися, що передує цьому: “Нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі” (Мф. 6:9-10). Потім, сказавши про чуттєве, Він зараз же ухилився і знову перейшов до навчання духовного, говорячи: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим” (в. 12). Нічого не сказав про начальство, нічого про багатство, нічого про славу, нічого про владу, але все, що спрямовується до користі душі, включив у молитву: нічого земного, але все небесне.

Отож, якщо нам заповідано стримуватися від речей житейський і теперішніх, то якими будемо ми нещасними й жалюгідними, якщо проситимемо в Бога того, що Він заповідав нам зневажати, якщо й маємо те, щоби звільнити нас від турбот, а що повелів просити, про те не матимемо ніякої турботи, або навіть не будемо і бажати того! Дійсно це означає пустословити в молитві. Ось чому, хоча ми й молимося, але не отримуємо успіху.

Як же люди злі, скажеш, багатіють? Як багатіють неправедні, злочинні, хижаки, хабарники? Не Бог дарує їм це – ні. Але як же Бог попускає? Як попускав колись і багатію, зберігаючи його для більшого покарання. Ось послухай, що сказано йому: “Чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш” (Лк. 16:25). Таким чином, щоби й нам не почути цього голосу, нам, котрі суєтно й безрозсудно провадимо життя в розкошах і додаємо гріхи до гріхів, станемо піклуватися про здобуття істинного багатства і досконалої мудрості. За це ми отримаємо обіцяні блага.

Зібрання повчань