“Мало хто захоче бути Лазарем, навіть знаючи про благословення, які чекатимуть на нього в потойбічному житті”, – вважає редакція сайту . . .

Притча про багача і Лазаря (див. Лк. 16:19-31). Якщо б перед нами стояв вибір: місце якого з двох героїв ви б обрали? – Певно, більшість би не наважилася вибрати місце Лазаря… бо не надто в привабливому вигляді він перед нами постає: адже він «лежав біля воріт … весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його» (Лк. 16:20,21). Ну скажіть, хіба багато людей зголосяться на таку земну долю? Тим паче для своїх дітей…

Тому не дивуйтеся, чому так мало людей всерйоз сприймають слова Христові про те, що «хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її» (Мф. 16:24,25). Як і не звертають уваги і на продовження Господніх слів: «Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мф. 16:26), – бо більшість людей все одно зараз помирати не збирається, і відповідно воліє відкласти з’ясування відносин з Господом на пізнішій час (якщо взагалі про це подумує).

Через те більшість людей воліє жити як невідомий багач з тієї самої Христової притчі про багача і Лазаря: гарно вдягатися і розкішно бенкетувати. Як би сьогодні сказали: гарно жити на заздрість оточення, а, можливо, і його осуд. Але яке діло, що думають оточуючі, коли в тебе за земними мірками як раз все гаразд: є що вдягнути, є що і де поїсти. Що ще треба людині для щастя? Хіба що показати все це широкому загалу публіки, користуючись новітніми інформаційними технологіями, чого не було в багача з Христової притчі.

Звісно, ми знаємо кінець, який спіткав багача і ту блаженну долю, що випала Лазарю в його посмертному існуванні, але все ж таки, повертаючись до початку цього допису, мало хто б захотів добровільно обрати долю убогого Лазаря. Як мало б хто захотів обрати долю місіонера, який би вирушив у далекі краї, щоб там нести, можливо з ризиком для здоров’я і життя, Благу звістку тутешнім народам. Мало б хто захотів стати і на рідній землі служителем Божим лише з метою послужити людям на славу Божу, адже праця ця теж не є дуже грошовою у світі цьому.

Взагалі, якщо бути чесними, мало хто з людей зголоситься щось робити для Бога на постійній основі, адже зазвичай така праця, окрім дискомфорту і усіляких труднощів у світі цьому мало що приносить. Саме через це більшість людей навіть здогадуючись про майбутню Господню відплату намагаються обрати шлях невідомого багача, а зовсім не убогого Лазаря (див. Мф. 7:13,14). І здається, ім’я багача не згадане Христом з причини, щоб кожен з нас міг поставити себе на його місце, тим самим давши йому своє власне ім’я.

Редакція сайту

Усе по темі: 22 неділя після П’ятидесятниці